Свою третю річницю цей дивізіон NASAMS зустрічає на бойових позиціях — серед маскувальних сіток, під монотонне гудіння генераторів і обертання радарних антен. За три буремні роки бійці підрозділу пройшли шлях від експреснавчання в Норвегії до одного з найефективніших підрозділів ППО України. Зокрема під час першого бойового хрещення на гарячому дніпровському напрямку вони збили 12 ворожих крилатих ракет за одну атаку. Відтоді на їхньому рахунку майже 200 перехоплених цілей. Про цілодобову напругу, інтелектуальну дуель з ворогом та особливу команду, де кадровий досвід об’єднався з цивільним азартом, розповідає командир дивізіону NASAMS Віктор Клочков.
«Можна сказати, що я присвятив захисту неба чверть століття. Мій шлях у Збройних Силах розпочався ще 1999 року, коли я вступив до Харківського університету Повітряних Сил. Проходив службу на різних посадах, тривалий час працював на комплексі С300. Знав кожну кнопку й алгоритм старої техніки, але коли 2023 року очолив новостворений дивізіон NASAMS, опинився в іншій технологічній епосі. Контраст був колосальний», — розповідає командир дивізіону.
Він згадує, що іноземні інструктори щиро дивувалися, як швидко українці опановують їхню зброю.
«Щойно ми завершили підготовку та розгорнули техніку на дуже гарячому дніпровському напрямку, як одразу потрапили в пекло. Тоді росіяни влаштували прицільну комбіновану атаку на Дніпро, намагаючись пробити протиповітряну оборону міста. На бойові позиції дивізіону летіли групи крилатих ракет. Це було наше бойове хрещення: тієї ночі ми відстрілялися зі 100відсотковим результатом і збили 12 російських ракет за одну атаку», — пригадує Віктор Клочков.
Дуже важливо, що на практиці комплекс виявився навіть ефективнішим, ніж під час демонстрацій на полігонах НАТО.
«Для мене як для зенітника, що звик до аналогової логіки радянських систем, NASAMS — це великий розумний комп’ютер. Він бере на себе мільйони математичних розрахунків, що колосально допомагає у веденні сучасного протиповітряного бою», — підтверджує комдив.
Протягом 2023—2024 років росіяни атакували Дніпро немов за графіком — через день. Тож дивізіон навчився не просто реагувати, а й розпізнавати й передбачати ворожі наміри.
«Зрозуміло, що всі бойові роботи різні, у кожної своя тактична особливість. Але на той момент ми настільки вивчили їхню тактику, маневри і траєкторії, що вже заздалегідь знали, коли і де саме летітиме чергова ціль», — розповідає Віктор.
За три роки географія завдань дивізіону розрослася, позиції доводиться змінювати регулярно. А 80 відсотків особового складу бойового підрозділу — вчорашні цивільні: програмісти, фінансисти, бариста. Наприклад, командир однієї з батарей офіцер з позивним «Фінансист» до мобілізації займався корпоративними фінансами у великих компаніях. Тепер він відповідає за знищення цілей у повітрі.
«Ці люди не думали, що колись збиватимуть ворожі ракети. Більшість до служби тут не знала, що таке NASAMS і ніколи його в очі не бачила. Але цивільний азарт, інтелект та бажання захистити свої родини зробили диво», — усміхається офіцер.
Нині, дивлячись на екран радара, комдив залишається прагматиком. Він добре пам’ятає ранок, який назавжди закрив сторінку мирного життя.
«Чесно скажу: до останнього дня не вірив, що буде велика повномасштабна війна. 24 лютого 2022 року я рановранці їхав на роботу. І з вікна автомобіля побачив перші численні вибухи, якими ворог атакував нашу країну. Їх було дуже багато. Саме тоді прийшло чітке холодне розуміння: цього ніяк не уникнути, треба битися», — згадує Віктор.
Саме тому командира обурюють новини з тилу, коли окремі чоловіки піддаються російським інформаційним операціям, ховаються від служби чи влаштовують конфлікти з поліцією та ТЦК, а деякі, що вже потрапили до війська, йдуть у СЗЧ. В офіцера, чий дивізіон щоночі рятує мільйонне місто від ударів з повітря, є до них один важливий посил.
«Якщо ви хочете, щоб сюди хтось прийшов і окупував ваші домівки, ви просто потім станете до лав ворожої армії. Але вас туди заберуть уже без жодних шансів! Набагато краще захищати свою землю зараз, у своїй формі та зі своєю зброєю, ніж потім воювати на чужій стороні як гарматне м’ясо. Бо в разі поразки мобілізація від окупантів буде так само неминучою. Тому скажу коротко: краще захищати своє», — упевнено каже командир дивізіону.
Майже 200 збитих ракет — це солідний бойовий доробок для підрозділу, якому виповнилося лише три роки. Але Віктор запевняє: найкраща нагорода для його хлопців сьогодні вимірюється не статистикою, а тишею. Це спокійні ранки мільйонів людей, які навіть не здогадуються, скільки смертоносного металу було перехоплено над їхніми дахами цієї ночі.
Ми в Google+