Днями натрапила на відеоролик, у якому бабуся, перебуваючи  в магазині, вирішує, що їй купити — гостинець онукові чи їжу для себе. Ця дика, як на мене, ситуація, адже людина поважного віку змушена робити такий вибір, починає ще більше вражати, коли за спиною бабусі значно молодші покупці обурюються тим, що старенька дуже довго вагається і не дає їм можливості підступитися до ящика з фруктами.

Посіріла від зимових вечірніх сутінків околиця села у сірій зоні неподалік лінії розмежування. В одній із крайніх хат несміло блимнуло жовтувате світло і відразу зникло: вікно чимось завісили. Двоє українських розвідників у вологих плямистих куртках перезирнулися і, прислухаючись до тиші, що аж тиснула на вуха, зайшли до подвір’я.

Медична реформа, про важливість якої тривалий час говорили на всіх рівнях, розпочалася. Так, із початку квітня українці мають укласти декларації з обраними сімейними лікарями. Це головний принцип реформи, завдяки якому скасовують старе радянське правило, що за ним пацієнтів прикріпляли до лікарів за місцем їхньої реєстрації.

Купив в аптеці ліки на більш як 100 гривень. Та річ не в ціні. Два блістери пігулок займали в упаковці приблизно стільки само місця, як інструкція до цього лікарського засобу. І вміщувалася вона на аркуші, більшому за газетну сторінку. Друк — з обох боків. У ретельній праці особливо впадав в око розділ «Побічні реакції». Тобто коли вже ви купили цей препарат, будьте готові до цілого букета можливих негативних наслідків. Скажімо, «з боку органа зору» — порушення зору, «з боку органа слуху» — шум у вухах, «з боку серцево-судинної системи» — біль у грудній клітці, порушення серцевого ритму.

З1 січня 2018 року чинний закон, яким передбачено сортування сміття в наших містах і селищах. Пам’ятаю, як торік у вересні писав статтю саме на цю тему. Тоді чимало розмовляв із керуючими ОСББ, начальниками комунальних та приватних ЖЕКів Києва та області, і всі вони як один рапортували: готові виконувати цей дуже потрібний закон. Проте минуло вже майже три місяці 2018-го, а все залишилося, як і було.

Нещодавно поховав кума: рак з’їв бідолаху за три місяці! Не допомогли ні п’ять дорогих сеансів хіміотерапії, ні інші відчайдушні дії родини. Коли про це під час поминального обіду розповідала вдова, хтось із присутніх за столом важко зітхнув, бо теж готується до похорону (в його родині безнадійний онкохворий). 

У фойє Вінницького обласного краєзнавчого музею стоїть скелет мамонта. Коли дивлюся на нього, то мимоволі виникає думка: хто кому прислужився? Коли ти, мамонте, був, то люди бігали за тобою, а  праця і здоровий спосіб життя були в одній долоні. Коли тебе не стало, люди бігають одне за одним. Якщо настає відлига, вони біжать за своїм щастям. А в період, коли ніхто ліній на мапі не ламає, вони (ніби відтоді змінилася природа людини) починають такий диспут. Селянин прокинувся — треба дати їсти курям, гусям, а може, ще він утримує свиней і корову. Поратися біля худоби — це неабияка зарядка. Поснідав — знову спорт, уже на городі. А городяни, щоб бути у формі, тягають залізяччя у спортзалі. То що природно?

Крадіжки останнім часом стають мало не звичним, буденним явищем. Зловмисників особливо приваблюють електронні пристрої. У мого колеги, відомого на Черкащині журналіста, серед білого дня просто з робочого кабінету злодії поцупили ноутбук. Поліція, до якої звернулися, поспівчувала й нібито взялася за розшук. Однак після того минув уже третій місяць, а результатів — нуль. Обходив журналіст усі ломбарди та речові ринки, однак улюбленого ноутбука так і не знайшов.

Здається, питання, винесене в заголовок, риторичне. Проте буває, що в житті за справи беруться, м’яко кажучи, не зовсім обізнані люди. Прикладом може бути нове видання Екологічного атласу Києва. Справа ніби й потрібна. Але хто став її основним виконавцем?

За роки 50-річної науково-педагогічної діяльності мені пощастило організувати й очолювати перший в системі ЖКГ науково-дослідний відділ зеленого будівництва і комплексного благоустрою міст (Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут міського господарства) і першу кафедру озеленення і благоустрою міст (Інститут підвищення кваліфікації керівних працівників і спеціалістів житлово-комунального господарства України). Тут із 1971 до 1990 р. підвищували кваліфікацію керівники та фахівці не лише з України, а й з інших республік колишнього СРСР.