КОНКУРС

На Волині вп’яте змагалися медовари

Валерій МЕЛЬНИК
(фото автора),
«Урядовий кур’єр»

У цьому непересічному дійстві, що стартувало запаленням від Віфлеємського вогню найбільшої у країні свічки Братства бджолярів землі Волинської «Ройовий стан», взяли участь понад три десятки українських пасічників. Свою продукцію експертній комісії і жителям та гостям Луцька презентували медовари з Київщини, Львівщини, Хмельниччини, Чернігівщини, Кіровоградщини, Миколаївщини, Полтавщини, Одещини, Закарпаття, Волині.

Проведення такого заходу саме тут не випадкове. Адже з прадавніх часів Волинська земля навесні і влітку буквально дихала медом    настільки багатими на медодайні рослини були місцеві луки, поля та ліси. На щастя, медовий промисел останніми роками отримав друге дихання. І нині дедалі активніше працює на здоров’я людей. Хоч нині стало непросто «бджіл водити» через хімізацію сільського господарства та будівництво щільної мережі станцій стільникового зв’язку.

   Хто бджоловодить — тому штани не спадуть!.. — жартує пасічник із Богородчан Івано-Франківської області Костянтин Лецин. — Тепер не ті часи, що були по війні, коли люди, аби не платити податок, бджіл навіть у комини ховали!..

   А ви самі нині багато сімей тримаєте?

   Колись із напарником мав 700! Нині тільки 140, — відгукується одягнений у національний одяг Прикарпаття пасічник, який, до речі, має успішний досвід створення вулика своєї конструкції. — Знаєте, відчуваю, що ми потрібні людям, адже робимо їхнє життя веселішим.

А сама ж комаха? Що навіть гулом своїм лікує — ситнішим! Бо згідно із дослідженнями Інституту бджільництва імені Петра Прокоповича,  запилення нею сільгоспкультур сприяє збільшенню врожаю ріпаку на 25—30%, соняшнику — на 40, гірчиці — на 35—60, червоної конюшини — на 75, люцерни — на 50, гречки — на 40—50. Чи варто тут нагадувати ще й про сади, де бджола — головний запилювач? Зникнення її, переконані фахівці, стане справжньою катастрофою для людства, адже затим неодмінно настане голод.

Родина Марії Шотік утримує понад шістдесят бджолосімей і вже переконалася, що головний прибуток дає не мед,
а десятки видів бджолярських препаратів для оздоровлення

Втім, повернемося на Театральний майдан Луцька. Серед великого різноманіття медів, косметичних препаратів, засобів традиційної медицини типу прополісу чи настоянки з личинок воскової молі іменинниками себе тут почували, звісно, питні меди. Будь-хто міг безплатно продегустувати ці ароматні трунки. І переконатися, що духмяні напої «душу веселять, а не кувалдою подібно горілці по голові б’ють». Тонкий аромат диких черешень і винограду, лугового різнотрав’я та липи, якихось невідомих, але надзвичайно приємних композицій…

А хто хотів, аби уподобані меди поповнили домашній бар, міг придбати пляшчину-другу. Ціни не кусалися — за півлітра питного меду, в який медовари традиційно не додають спирту, правили від 45 до 50 гривень, сам мед оцінювали від 30 до 50 гривень за півлітра.

Тим часом десять членів дегустаційної комісії на чолі з головою громадської організації «Гільдія медоварів України» Василем Барабашем визначили й нагородили дипломами найкращих виробників відроджених за старовинними рецептами медів.

   Серед них і волинянин Антон Шотік. Він здобув перше місце в категорії «Мед ставлений без додавання соків та ароматичних трав» із медовухою власного виробництва «Волинська ставлена»,    розповів голова Братства бджолярів землі Волинської «Ройовий стан» Володимир Дмитрук. 

Одне слово, медове свято вдалося на славу. А волинян і гостей Луцька, яким не вдалося цього разу потрапити на нього, можна втішити доброю звісткою: на головній площі міста відкрилася нова торгова точка — «Медова хата». Тут можна не тільки скуштувати волинських медів, а й отримати  консультацію щодо використання всіх продуктів Божої комахи.

Аби підтримати бджолярів і привабити туристів, Луцька міськрада здала в оренду громадській організації приміщення для магазину за символічну ціну — три гривні на три роки.