ПЕРЕРОБНА ПРОМИСЛОВІСТЬ

На Поліссі завершується сезон заготівлі цілющого напою

Заготівля цілющої рідини, що ще днями крапала з підсочених беріз, — давня волинська традиція, яка, втім, набирає дедалі більше прихильників. «Бо випити сотню літрів свіжого березового соку — це те саме, що на місяць у Трускавець з’їздити!», — переконані ті, хто уже пізнав силу цього дарунку поліської землі…

Операція  не знадобилася!

Пригадую, біля будинку нових сусідів, які оселилися на нашій вулиці, почала постійно з’являтися машина «швидкої допомоги». Щоразу медична бригада затримувалася тут довше, ніж це звично буває…

Якось я делікатно поцікавився, що саме провокує ці візити.

— У дружини — камінці в нирках. У якийсь момент вони починають нагадувати про себе нестерпним болем, для гамування якого і доводиться викликати «швидку», — відповів сусід.

— А промивати хворі нирки березовим соком не пробували?

— Ні!

— Незабаром розпочнеться сезон його заготівлі… Нехай дружина спробує випити літрів зі сто — стоп’ятдесят свіжого соку! Тільки не холодного, а тепленького!..

Через якийсь час примітив, що біла машина з синьою мигавкою біля сусідів вже давно не зупинялася.

— Як там ваші нирки? — обережно поцікавився у сусідки.

— Дякую вам за пораду — нині вже й забула про їх існування! — моментально відреагувала та. А потім додала: — Але якби ви тільки знали, як ті камінчики після березового соку почали з мене сипатися!.. — і скрушно похитала головою…

Бізнес із заготівлі березового соку, попри його користь для людей, не дуже рентабельний. Фото з сайту I-pics.livejournal.com

Аптека  під зеленою кроною

— Маю важкого пацієнта!.. — якось поскаржився мій друг, хірург Іван Чоплак. — Чи не можеш дістати літрів десять свіжого березового соку?

— А що, офіційна медицина вже безсила?

— Те, що треба було зробити згідно з офіційними протоколами, ми вже зробили. І ліки він отримує всі необхідні. Але як його лікар, переконаний: для нього буде корисний березовий сік — і кров почистить, і антисептичну дію проявить!..

І лікар вищої кваліфікаційної категорії, який уже понад чотири десятиліття рятує здоров’я людей, розповів про цілющі властивості берези.

Виявляється, під зеленою кроною — ціла аптека! Тому в народній медицині береза здавана зажила особливої шани. У ній є вітамінні, антисептичні (знезаражувальні), сечогінні і протизапальні речовини, а також природні ліки, що регулюють діяльність шлунково-кишкового тракту. Допомагають вони крім того, при водянці та хворобах нирок, сечового міхура.

— Про користь зеленого березового віника, якого розпареним прикладають до тіла у лазні, відомо усім!.. — розповів тоді лікар. — Менше знають про те, що люди здавна застосовують і гриб-паразит, що селиться на березі — чагу. Цей чорний наріст рубають на дрібні шматочки, висушують у тіні. А потім використовують як заварку для напою, що корисний при лікуванні захворювань шлунка. Відомий він у народній медицині і як один з ефективних засобів для зняття набряків у вагітних жінок. І навіть при профілактиці і лікуванні онкологічних захворювань…

Їх у преси  не пхають!

Наприкінці 1960-х – початку 1970-х волинські лісівники під керівництвом талановитого організатора Дмитра Телішевського почали при лісгоспах зводити і запускати у дію консервні цехи. Крім переробки і консервації дикорослих грибів і ягід, ті вперше у тодішньому Радянському Союзі налагодили випуск березового соку.

Десять чи п’ятнадцять тисяч (!) тонн щорічно надходило у торговельну мережу, де покупці й могли його придбати або у трилітровому слоїку, або на розлив. Різноманіття, а, значить, і збільшення обсягів реалізації (!) додавали купажі: березовий сік із шипшиною, чорноплідною горобиною, духмяними лісовими травами…

Досвід волинян, які фактично започаткували побічне лісокористування, зацікавив тодішнього голову Державного комітету лісового господарства СРСР Г. Воробйова. І він запросив їх у Москву виступити на колегії Держкомлісгоспу, аби поділитися досвідом абсолютно нової справи… А там несподівано склалася анекдотична ситуація.

— Я виступив перед лісовою елітою, розповів, як переробляємо і відправляємо до торговельної мережі березовий сік, гриби, ягоди, консерви з овочів, — повідав якось нині вже покійний світлої пам’яті Андроник Павловський, головний інженер Ківерцівського держлісгоспу. — Усі слухали виступ із величезною увагою. І тут на пропозицію головуючого поставити мені запитання чую: «Скажіть, будь ласка, преси якої саме марки ви застосовуєте для витискання березового соку?». Першою реакцією було бажання розсміятися просто за трибуною, але поважна столична установа зобов’язувала зберегти врівноваженість, і навіть без усмішки розповісти про підсочку беріз…

Попри економічні «реформи» 1990-х і кількох наступних років, через які від багатьох виробництв уже і фундаментів не зосталося, волинські лісівники зберегли цехи для переробки дикорослих ягід, грибів і березового соку. Незважаючи на їхню далеко не повну завантаженість, вони не тільки розширюють товарний асортимент лісгоспів, а й дають змогу зберегти робочі місця, виплачують чималі кошти заготівельникам, поповнюють бюджет податками. Крапелька за крапелькою – дивись, і мільйони гривень накрапали!

Тягнеться  і комашка,  і пташка…

— А головне, дають людям можливість втамувати спрагу і оздоровитися зробленою ще за есересерівськими стандартами продукцією, — уточнює важливий нюанс директор Ківерцівського лісгоспу Олександр Рибчинський. — Бо в нинішній час знайти щось натуральне, без різних хитромудрих консервантів — усе складніше. А наш сік — за дідівським рецептом!..

…Шлях до свого споживача ківерцівська продукція розпочинає у Сокиричівському лісництві. Поблизу колишнього військового містечка тут підсочено три тисячі беріз, які через свій поважний вік незабаром будуть зрізатися. У комлі кожної з них зроблено один-два невеликих отвори. З них за кілька тижнів по спеціально вбитих жолобках стікає сік у трилітрові банки або спеціальні поліетиленові пакети до двохсот літрів життєдайної вологи.

— До соку нині, хоч у лісі і вдосталь вологи, нині тягнеться усе живе — і комашка, і пташка, і навіть наша Даша! — зі сміхом включається у розмову Тетяна Клюха, яка заготівлею оригінальної сировини у складі спеціальної бригади лісгоспу займається уже шостий сезон поспіль. — Даша — це наша помічниця-кобила. Як скуштує березового соку, то вдома воду пити вже не хоче!.. А поп’є пару тижнів соку — шерсть на ній аж лосниться!

— Та що там Даша… Ми самі відчуваємо, як і вагу зайву тут без фітнесу скидаємо, і здоровішими стаємо! — підтримує її Валентина Кондюк. — Тому й готуємо їжу на сокові — значно смачніше виходить. Ось покуштуйте картопельки!..

Смак у звареної на вогні бульби справді божественний — ароматний, трохи солодкуватий, із ледь відчутним присмаком димку…

Стрункішими тут працівники бригади, що налі чує п’ять осіб, стають і від роботи: адже щодня треба зібрати з-під дерев на восьми гектарах і відправити у лісгосп 3—6 тонн соку-сирцю!

— Через три роки берези, з яких ми брали сік, підуть під бензопилу… — розповіла інженер лісових культур лісгоспу Тетяна Неводнічик. — Тому вже зараз думаємо, як створюватимемо тут нові березові насадження, аби і наші внуки тут могли з часом теж заготовляти цей еліксир здоров’я!

Волинські  берези — гостям  «Євро-2012»

Після доставки у лісгосп сік нагрівається, фільтрується і на спеціальній лінії розливається у трилітрові слоїки, що йдуть в автоклав на пастеризацію. Після двотижневої витримки продукція отримує сертифікат якості, а з нею — «зелене світло» на полиці магазинів та супермаркетів.

 — Цього сезону плануємо заготовити і переробити майже тисячу тонн цілющого напою! 60–70% нашої продукції, як очікуємо, піде на експорт у Польщу, де він реалізовується через аптечну мережу, — розповіла головний спеціаліст відділу лісового господарства Волинського облуправління лісового і мисливського господарства Галина Пестюк. — Можна було б, звичайно, випустити і більше. Але для цього потрібно відволікати чималі обігові кошти на придбання банок, кришок, лимонної кислоти, фільтрувального картону. Бізнес цей, попри його користь для людей, розтягнутий у часі, і тому особливо рентабельним бути не може…

Не залишило без уваги цілющий дар волинського лісу і Любешівське спеціалізоване лісогосподарське підприємство, яке очолює заслужений лісівник України Віктор Симонович.

— Ми теж заготовили сотню тонн цієї продукції, — повідомив він. — Нині пророблюємо питання розфасовки її в євротару. Не виключено, що наші польські партнери її запропонують й учасникам та гостям чемпіонату Євро-2012...

ЦІКАВИЙ ФАКТ

У романі «Раковий корпус» Олександр Солженіцин згадує доктора Масленнікова, який помітив, що серед його пацієнтів тривалий час немає онкохворих. З’ясувалося, що селяни, аби зекономити на придбанні чаю, пили березову чагу…

РЕЦЕПТИ ВІД «УК»

Квас з березового соку

На 10 л свіжого соку додають 150 — 200 г сухарів із чорного хліба і закривають у банки. Через два — три дні, коли сік перебродить, додають трохи дубової кори (її можна придбати в аптеці), кілька родзинок і закривають герметичними кришками. Якщо напій тримати у темному холодному місці, то квас зберігатиметься досить довго.

Фірмовий напій лісівників — березове ігристе

У півторалітрову пластмасову пляшку з соком додається  8 — 10 родзинок, гілочка смородини і чайна ложку цукру. Після цього корок щільно закривається. Через три тижні — смакуйте на здоров’я!