Житомир дочекався власної «народної люстрації». Її представники, крім офіційно заявленого пікету під будівлею головного управління державної фіскальної служби у Житомирській області, утворили «коридор ганьби», через який перед початком робочого дня змусили пройти всіх податківців, і вкинули у сміттєвий бак двох працівників, чиї «самовпевнені фейси» не сподобались активістам. За логікою протестувальників, усі без винятку співробітники фіскальної служби — хабарники і корупціонери, які заслуговують лише осуду, криків «Ганьба!» та стусанів.

Звісно, нікому не подобається сплачувати податки, однак ми розуміємо, що саме за ці кошти фінансують освіту і медицину, ремонтують автодороги, врешті-решт, утримують армію і Національну гвардію, вояків яких потрібно одягати, годувати, озброювати. Отож житомирський «коридор ганьби» для всіх податківців без винятку — не «безневинний» прояв «громадянської активності», як може видатись на перший погляд, а фактичний замах на стабільність фінансової системи держави.

Навіть із суто обивательських позицій ці дії рівнозначні тому, якби аналогічно принизили всіх підприємців із котрогось житомирського ринку, звинувативши їх у тому, що всі вони — спекулянти і «мінімізатори» податкових відрахувань. Втім, більш ніж упевнений, що спроба «люстрації» торгівців завершилась би «люстрацією» самих активістів, яким довелось би з «власної волі» терміново «пірнати» у сміттєві баки задля порятунку свого здоров’я і навіть життя.

Однак житомирські події вирізняє ще один тривожний нюанс, адже обласне управління фіскальної служби пікетували не просто обурені громадяни, а працівники великого підприємства харчової галузі, яке нині стало товариством з додатковою відповідальністю, та активісти громадської організації «Народна люстрація», одним із чільних діячів якого є голова наглядової ради цього товариства. Більше того, ніхто не приховував, що причиною «люстрації» стало «досудове розслідування у кримінальній справі щодо посадових осіб підприємства за ухиляння від сплати податків в особливо великих розмірах».

Отож фактично йдеться не про «народну люстрацію», а контрзаходи у конкретному кримінальному звинуваченні, остаточні висновки за яким зробить суд, підтвердивши чи скасувавши претензії податківців. Не менш очевидно, що у демократичній державі ніхто не може позбавити права ні громадську організацію, ні членів трудового колективу, ні просто небайдужих громадян публічно висловлювати свою позицію, однак суто цивілізованим шляхом відповідно до закону.

Звісно, можна було б заспокоювати своє сумління тим, що навіть у вже післяреволюційній країні ще можливі окремі ексцеси у вигляді «коридорів ганьби» і «сміттєвої люстрації». Та найцікавіше в тому, що у згадуваного голови наглядової ради та далеко не рядового активіста громадської організації «Народна люстрація», як він сам визнає, подвійне громадянство — Росії і США. Однак, мовляв, норми українського законодавства не забороняють йому займатись громадською діяльністю в Україні, зокрема «народною люстрацією».

Звісно, нам не варто рівнятись на путінську Росію, де навіть за саморобний плакат у руках пікетувальника він (незалежно від  громадянства) негайно опиниться у заздалегідь підігнаному «автозаку». Однак навіть у зразкових за рівнем демократії США годі уявити ситуацію, щоб під керівництвом іноземного громадянина кремезні хлопці зі створеної ним «громадської організації» кидали у сміттєві баки державних службовців із федеральної податкової служби, проводячи її «народну люстрацію».