В Україні зареєстровано перший статут об’єднаної громади. Це відбулося в Софіївському районі Дніпропетровської області. А село Подільське (райцентр Золотоноша) Черкаської області недавно стало відомим завдяки 22-річному новообраному сільському голові. Він наймолодший в Україні. Про першопрохідців децентралізації розповідають кореспонденти «УК».

Як господарюватиме піонерка децентралізації

РОЗВИТОК ТЕРИТОРІЙ. На Дніпропетровщині об’єднана громада зареєструвала статут №1

Наталія БІЛОВИЦЬКА,
«Урядовий кур’єр»

Свідоцтво №1 отримала Жовтнева сільська об’єднана територіальна громада Софіївського району Дніпропетровської області. Вона першою в історії України відповідатиме за розвиток території, маючи нові повноваження і фінансові можливості, які надає децентралізація країни.

Роз’яснювали у кожному дворі

На минулих місцевих виборах головою нової об’єднаної громади обраний 45-річний Артур Шевцов (від БПП), колишній податківець і голова Софіївської районної ради (2006—2010 роки). Сам новообраний голова вважає, що багато чого корисного не встиг зробити на рівні району і тепер має ці плани реалізувати, користуючись перевагами децентралізації.

 Об’єднати громаду допомогла велика підготовча робота, яку вели місцеві ради, районне керівництво. Щоб охопити відповідною інформацією якомога більше людей, їх працівники заходили майже у кожен двір і роз’яснювали переваги децентралізації, спростовували чутки зокрема щодо ліквідації тих чи інших соціальних об’єктів. Також селян інформували, що у кожному великому селі планують створити центри надання адмінпослуг. Наступного року села мають обрати старост. А Софіївська райадміністрація допомогла місцевим громадам розписати плани розвитку населених пунктів на три роки наперед.

Бюджет сподіваються подвоїти

Якщо раніше Жовтнева сільська рада мала 16 депутатів і 9 сіл у підпорядкуванні, то тепер об’єднана громада налічує 14 депутатів у раді й 18 сіл, які має розвивати. Згідно із законодавством, об’єднані громади залишатимуть на місцях 60% податку на доходи фізичних осіб та 5% акцизного збору, які сьогодні перераховують у районний, обласний та державний бюджети. Отже, буде фінансове під∂рунтя для розвитку території.

Першочергові для розв’язання питання цієї громади — вода, освітлення, дороги. І нині розроблено документацію на проекти водогонів, з реалізацією яких обіцяла допомогти облдержадміністрація. Є й проекти створення сільських кооперативів — не тільки популярних молочарських, а й садівничих, з виготовлення тротуарної плитки та інших. Але для реалізації ідей потрібні інвестиції.

«Одна з наших проблем — нестача відповідних кадрів на селі. Якщо зможемо забезпечити нормальну зарплату, сподіваємося, що потрібні фахівці приїдуть із міста. Думаю, що бюджет нашої громади однозначно збільшиться удвічі. Щоб він належно наповнювався, маємо навести лад у надходженні податків, збільшити кількість суб’єктів господарювання, легітимізувати необлікованих одноосібників тощо», — коротко окреслює коло нагальних проблем голова громади, яка торуватиме шлях децентралізації в Україні.

Найближчим часом на Дніпропетровщині перший самостійний документ — статут — зареєструють ще 15 громад, що вже об’єдналися. Усього в області планують створити 89 об’єднаних територіальних громад. Надходження до їхніх бюджетів збільшаться у кілька разів.

ПРЯМА МОВА

Валентин РЕЗНІЧЕНКО,
голова Дніпропетровської облдержадміністрації:

— Децентралізація — реальний шанс для відродження економіки міст і сіл регіону. Вперше за роки незалежності завдяки реформам кожна громада отримає можливість самостійно розпоряджатися заробленими коштами, бути господарем на власній землі. Процес переходу нелегкий, майже все доводиться робити вперше. Але ми звикли бути на передовій, і нас не спиняють труднощі.

Алла КИСІЛЬ,
голова Софіївської райдержадміністрації:

— У перспективному плані затверджено створення у нашому районі чотирьох об’єднаних територіальних громад. Нині маємо вісім сільських, одну селищну і одну об’єднану громаду — Жовтневу. За нею підуть інші, голів і ради яких обирали ще за старою системою.

У нашому районі спротиву об’єднанню громад нема. Чому Жовтнева перша? Мабуть, тому, що це було на часі, склалися відповідні передумови. Зокрема була одна неплатоспроможна Новоолексіївська громада, яка не могла самостійно розвиватися. Ще Нововасилівська. Обидві приєднали до Жовтневої. Саме до неї тепер привернуто всю увагу решти громад. Тепер чекаємо іноземних інвестицій, плануємо створювати робочі місця, реалізовуватимемо проекти щодо доріг, освітлення, водопостачання тощо.

«Вважаю своє село найкращим»

ДОВІРА.  Наймолодший у країні сільський голова почав виконувати обов’язки

Роман КИРЕЙ,
«Урядовий кур’єр»

Гарне село Подільське, що за вісім кілометрів від районного центру Золотоноша. Щоправда, дехто вважає, що то колись воно було гарним, ще за минулих часів, коли там була молочна ферма, працював племрадгосп-репродуктор, коли славилося село досягненнями у птахівництві. Недарма збудували тут потужний птахокомплекс, завдяки прибуткам якого вдалося зміцнити всю соціальну сферу, збудувати дороги, дитячі заклади, фельдшерсько-акушерський пункт.

Однак уже в часи незалежної України за потурання недолугих господарів та горе-реформаторів птахівнича галузь тут занепала. Про неї нагадують хіба кілька пташників, які орендує Золотоніська птахофабрика. Не стало в селі роботи. Молодь потроху роз’їхалася — хто до столиці, хто в обласний центр чи інші міста. Розбиті дороги, холодний будинок культури, занедбана церква, невеселі сільські будні.

— А я вважаю своє село найкращим, — каже новообраний сільський голова Артем Кухаренко. — І не тому, що, як відомо, кожен кулик своє болото хвалить. А тому, що в нас працьовиті люди, чудова природа. А що нема доріг, церкви, слабка художня самодіяльність, що виїжджає молодь — усе це незабаром зміниться.

Свій серед земляків

Артемові 22 роки. Його вперше на недавніх виборах обрали сільським головою. На користь наймолодшого в Україні кандидата віддали голоси 80% виборців. Як пояснила жінка, яку зустрів біля сільської ради, «він молодий, гарний, розумний, авторитетний, отож хай і наводить порядки в селі». Та й знають тут хлопця ще змалечку. Його батько Володимир Петрович — тракторист-механік, працює за фахом у місцевому господарстві й виконує громадські обов’язки помічника дільничного міліціонера, за що його в селі шанобливо називають Шериф. Мама Валентина Олександрівна, яка сумлінно працювала вихователькою дитсадка, нині на заслуженому відпочинку.

Ще з дитячих років Артем любив співати. Жоден концерт без нього не обходився. Та й тепер його приємний ліричний голос, коли виходить на сцену, змушує почервоніти не одну сільську дівчину.

Ще у школі захоплювався історією, а в професійному ліцеї вів дослідницьку роботу з історичного краєзнавства під егідою Малої академії наук. Тому й став студентом історичного факультету Черкаського національного університету. Захистивши диплом бакалавра, вступив до магістратури на архівознавство. На його думку, це допоможе в майбутньому. Там навчається й нині. Щоправда, аби не відриватися від села, студент уже кілька років тому перейшов на індивідуальну форму навчання. Примудрявся разом з оволодінням навчальними дисциплінами виконувати при сільській раді обов’язки спортивного інструктора. А торік ще й історію викладав у Золотоніському професійному ліцеї, який сам колись закінчив. Одне слово — ні хвилини спокою. Але для свого села час завжди знаходив.

Не лише спортивний інтерес

Артем, організувавши разом із директором школи для односельців благодійний концерт, зібрав кошти на дитячий майданчик, який незабаром і облаштували за активної участі селян і з допомогою місцевих підприємців, а також сільського умільця Мухамеда Шеді. Тепер його чудернацькі вироби милують око при в’їзді до Подільського, а для дітей — то щоденна розвага.

Футбольна команда в селі — це також старання та ініціатива новообраного сільського голови. Знайшов хлопців, не байдужих до футболу. Допоміг зібрати кошти для організації змагань. Навіть картки жовті та червоні виготовили для суддів. І діло пішло. Тепер на сільському стадіоні гамірно ціле літо. Та й талантам допомогли розкритися. Приміром, Денис Степаненко просто закоханий у народну гру. Друзі вірять, що незабаром він виступатиме у професійній команді.

Нині ж Артем узявся облаштувати тренажерний зал при будинку культури. Підлогу вже постелили. Тепер справа за спортивними снарядами, які, впевнені місцеві любителі спорту, незабаром будуть. Адже немає такого діла, за яке б Артем узявся й не зробив.

У його найближчих планах — ремонт сільських доріг, облаштування освітлення вулиць, організація централізованого вивезення сміття і ремонт церкви. Планує заснувати благодійний фонд села, у який би вкладали кошти небайдужі селяни та інвестори.

Днями відбулася перша сесія сільської ради. Як кажуть депутати, з таким головою можна й гори зрушити.

— Найбільше депутатам сподобалося те, — прокоментувала секретар сільської ради перебіг першої сесії Марія Кошова, — що новий голова не вдає із себе всезнаючого керівника, а дослухається до думки громади. Хоч упевнена, є в нього й власні погляди на розв’язання сільських проблем, яких у нас багато. 

На реформу місцевого самоврядування, яка нині відбувається, Артем також дивиться досить виважено. Зокрема його турбує проблема укрупнення територіальних громад, яке, на його думку, слід проводити без поспіху, з урахуванням особливостей кожного регіону, кожного села. Головне ж, що в селі переконані: у своєму виборі кандидатури сільського голови громада не помилилася.