В Україні триває реформа системи якості та безпечності харчових продуктів. Тож виробники, розуміючи, що ймовірність покарання для них низька, намагаються заробляти на виготовленні низькоякісних харчів. Та якщо з плодоовочевою продукцією, яку вирощують вітчизняні аграрії, все більш-менш нормально, то до тваринницької питань чимало.

«У категорії «молочні харчові продукти» проблема полягає в тому, що в Україні виробляють менше сировини, ніж споживають готової продукції. Тож молоко замінюють продуктами немолочного походження, — каже експерт з якості та безпечності харчових продуктів професор кафедри товарознавства, управління безпечністю та якістю КНТЕУ Олена Сидоренко. — Для виявлення і покарання виробників, які роблять такі підміни, необхідна система лабораторій, якої поки що нема. Працівники цих лабораторій могли хоча б раз на квартал перевіряти сировину, яку використовують на виробництві, щодо натуральності та безпечності».

Із м’ясними продуктами є проблеми біобезпеки. Офіційна статистика свідчить, що більшість ферм не має відповідних умов для вирощування тварин. Тому гарантувати безпеку цієї продукції проблематично.

«Нас дуже непокоїть ситуація щодо харчових добавок, особливо штучних. Зокрема йдеться про Е 129, 110, 102 тощо. Від багатьох з них відмовилась європейська спільнота, — каже Олена Сидоренко. — Це штучні добавки, завдяки яким певний продукт набуває яскравого помаранчевого, червоного та інших кольорів. Використовуючи їх, навіть несвіжій і перемороженій рибі чи м’ясу надають гарного вигляду. Але саме вони сприяють таким проблемам, як дратівливість, розлади нервової системи тощо».

Ще одна категорія, яка викликає занепокоєння експертів, — енергетичні напої. Щоб поліпшити ситуацію, необхідно запровадити законодавче регулювання споживання. Адже згідно з дослідженнями, найбільше цих напоїв вживають підлітки і діти до 10 років. Небезпека цих напоїв криється в їх складі. Вони містять багато штучних добавок, кофеїну, цукру, алкоголю, який має надзвичайно негативний вплив на підлітків. За кордоном такі напої не продають людям, що не досягли 18 років. Це потрібно робити і в Україні.

Вітчизняну систему контролю лише реформують. Якщо раніше виробникові необхідно було надати сертифікат, який гарантував би якість і підтверджував безпечність продукції, то нині їх наявність не обов’язкова. Єдине — харчова продукція має бути із супровідними документами на товар. Один з них — це декларація виробника. «Звичайно, це цивілізований підхід, коли виробник відповідає за безпечність своєї продукції, — зауважує Олена Сидоренко. — Але це за умови, що держава жорстко контролюватиме її безпечність. Якщо систему контролю безпечності не налагоджено, говорити, що декларація виробника нас захищатиме від небезпечної продукції, ми не можемо».

Ось і виходить, що споживачі фактично повинні вчитись купувати високоякісну і безпечну продукцію. Бо без жорсткого контролю виробника покладатися на його чесність не варто.