Тема фінського футболу нині одна з провідних для українців. Як відомо, наступної неділі національна збірна України зіграє в Тампере з першою командою Фінляндії у відбірному матчі до чемпіонату світу-2018. А в четвер молодіжна збірна команда України, попри ігрову перевагу над однолітками з Фінляндії, зазнала поразки у фінальному матчі XIV міжнародного турніру пам’яті Валерія Лобановського. Синьо-жовтим забракло талану в серії післяматчевих пенальті, тож скандинавська збірна, яка дебютувала на змаганнях, здобула Кубок Лобановського.
У півфінальному матчі українська збірна заслужено обіграла чорногорців 2:1, а фіни лише в компенсований арбітром час зустрічі вибороли квиток до фіналу, залишивши за бортом вирішальної гри словенців. Саме тому, а ще й через статус господарів змагань, команда Олександра Головка вважалася фаворитом фінального поєдинку, що проходив на стадіоні «Динамо» імені легендарного наставника. Та, на жаль, українці, які з 2009 року не можуть перемогти на меморіалі, не впоралися й цього разу: після сухої нічиєї в основний час у серії післяматчевих пенальті підопічні Олександра Головка програли 3:5. У матчі за третє місце на стадіоні «Колос» у Борисполі футболісти Чорногорії взяли гору над командою Словенії — 3:2.
Переможці турніру отримали головний приз, а в індивідуальних номінаціях найкращими визнано: воротаря Вільяма Яаскелайнена (збірна Фінляндії), захисника Яна Жужека (збірна Словенії), півзахисника Беку Вачіберадзе (збірна України) і форварда Ніколу Крстовіча (збірна Чорногорії).
Наставник української молодіжної футбольної збірної (U-21) Олександр Головко так прокоментував поразку команди у фінальному поєдинку: «Гадаю, ми зробили крок уперед. Торік посіли третє місце, а нині — друге. Якщо дивитися на гру, то ми намагалися: хлопці зробили все для того, щоб перемогти, але для цього потрібно забивати. А серія пенальті — це лотерея». Один з найкращих у минулому гравців київського «Динамо» і збірної України висловив сподівання, що ця поразка стане останньою для наших команд у червні.
Ганна РОМАШКО
для «Урядового кур’єра»