Йдеться про проект постанови Кабміну «Про затвердження Порядку ведення та форми Реєстру отримувачів бюджетної дотації, а також порядку надання відповідної інформації Державною фіскальною службою та Державною казначейською службою», оприлюднений Мінфіном для громадського обговорення. Деякі громадські організації аграріїв, зокрема, Українська аграрна конфедерація, Всеукраїнська аграрна рада, Громадська спілка «Аграрний союз України» та інші, оприлюднили звернення до міністра фінансів Олександра Данилюка, в якому наголошують: якщо проект буде ухвалено, аграріїв, які займаються одночасно і рослинництвом, і тваринництвом (а таких — більшість), фактично позбавлять можливості отримати дотацію саме в ту пору року, коли вони найбільше потребують коштів на закупівлю добрив, засобів захисту рослин, насіннєвого матеріалу, пального тощо.

Пояснення, чому так відбувається, може видатися складним і заплутаним, але то вже не наша провина — так само складним та заплутаним воно здаватиметься і для керівників аграрних підприємств. Найперше, на чому наголошують представники аграрної спільноти: документ, підготовлений фіскальним відомством, принципово суперечить законодавчій базі: Податковому кодексу та Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України». Це вже підстава для того, аби відмовитися від ухвалення такої постанови — адже не можуть підзаконні документи ґрунтуватися на інших засадах, ніж закони, на виконання яких їх розроблено. Між тим, фактично так і виходить.

Річ у тім, що пропоновані документи визначають: бюджетну дотацію потрібно розраховувати пропор­ційно до сум ПДВ, сплачених виробниками за всіма видами діяльності з виробництва сільськогосподарської продукції. Начебто логічно, а насправді виходить, що виробники, які здійснюють одночасно виробництво дотаційної (тваринницької) та не дотаційної (рослинницької) продукції, фактично втрачають право на дотацію в той період, коли реалізують вирощений урожай.

Автори звернення зазначають: одна з ключових особливостей аграрної галузі — її сезонний характер. Тобто спочатку вкладаємо кошти, а доходи отримуємо, коли реалізуємо вирощений урожай. Якщо ж почати вираховувати ПДВ за системою, що пропонують, то виходить: звітність подаємо за попередній період, тобто тоді, коли обсяги реалізації рослинницької продукції великі (урожай же зібрали!), натомість питома частка продукції тваринництва в загальному обсязі порівняно мала.  Натомість весняні польові роботи конче вимагають витрат на матеріальні ресурси. Через це у хлібороба в його відносинах із фіскальною службою виникне податковий кредит, проте не буде податкових зобов’язань.

І саме в той час, коли сільгоспвиробник найбільше потребує дотації, він її не отримає, бо ж обсяг зобов’язань від тваринництва буде менший за сукупний податковий кредит, отриманий від виробництва всіх видів аграрної продукції. База для розрахунку розміру дотації, йдеться у зверненні, може бути пропорційною або сумі виручки від реалізації сільськогосподарської продукції, або різниці між податковими зобов’язаннями і податковим кредитом за дотаційними видами діяльності, але не сумі сплаченого ПДВ за всіма видами діяльності. Аграрні асоціації підготували пропозиції щодо згаданого проекту документа, чи буде їх враховано — тепер залежить лише від урядовців.

Найбільше, на думку фахівців аграрної галузі, від новації постраждають малі виробники, що не мають власних зерносховищ і мусять продавати урожай одразу після збирання. Додамо — їх буде покарано ще у такий спосіб: аграрії давно вимагали оприлюднення нових форм податкової звітності, коли ж їх нарешті отримали, то жахнулися. Простому хліборобові годі в них розібратися!

Мабуть, це зроблено свідомо, бо ж знаємо — державна скарбниця отримує чималий зиск зі штрафів, накладених органами, що контролюють. Отже, що складніша й незрозуміліша звітність, то більше помилок і відповідно більше штрафів… При цьому найбільше страждають малі виробники, що не мають змоги тримати великий штат бухгалтерів. Тоді питання: а як із задекларованим у Конституції принципом рівності всіх форм власності? 

Також варто згадати, що це звернення аграріїв — вже друге. Перше, на ім’я міністра аграрної політики Тараса Кутового, було оприлюднено ще на початку березня. Але те попереднє звернення не мало наслідків. Воно й не дивно: адже автором проекту постанови було не Мінагрополітики, а всемогутні Мінфін та Держфінслужба, чиї інтереси на рівні державної влади завжди мають перевагу перед потребами вітчизняних виробників. Хочеться вірити, що цього разу буде інакше — адже надія, як відомо, вмирає останньою… 

Володимир КОЛЮБАКІН
для «Урядового кур’єра»