Вчені з Швейцарської вищої технологічної школи в Цюріху створили прототип м'якого штучного серця. Дослідники виготовили його застосувавши методом лиття: надрукували прес-форму, в яку потім помістили рідкий силікон. Про свою розробку вчені повідомили у журналі Artificial Organs.

Об'єм прототипу штучного серця склав 679 кубічних сантиметрів, маса — 390 грамів (середні значення — 253 і 332 грами у жінок та чоловіків відповідно). Незважаючи на більшу вагу, будова штучного органу відповідає справжньому: серце складається з лівої і правої камер з клапанами, від яких відходять трубки, що виконують роль аорти, верхньої порожнистої, нижньої порожнистої і легеневих вен. Перекачування рідини і скорочення серцевого м'язу забезпечували повітряні насоси. Під час випробувань вчені моделювали різні рівні навантаження: при частоті 80 ударів на хвилину імплантат пропускав рідину (її в'язкість наближалася до показника крові) зі швидкістю 2,2 літра на хвилину (приблизно вдвічі менше, ніж це робить людський серцевий м'яз).

Середній пульсовий тиск в аорті — різниця між систолічним і діастолічним — при цьому досягав 48 міліметрів ртутного стовпа, що узгоджується з цільовим значенням (30-50 міліметрів ртутного стовпа). Таким чином, прототип повністю відтворював роботу справжнього серця.

У дослідженні також йдеться, що через матеріал, який застосовувався, селіконове серце виявилося недовговічним: в умовах, наближених до реальних, імплантат зробив майже 300 тисяч скорочень і пропрацював менше години. Тим не менш, за словами авторів, експеримент вказує на перспективність технології. Найближчим часом швейцарці продовжать вдосконалення методу для продовження терміну служби пристрою.