Найближчим часом РФ, схоже, не планує забиратися з Донбасу, присутність якої в конфлікті визнав і її міністр закордонних справ Сергій Лавров на другому Міжнародному науково-експертному форумі «Примаковські читання». Щоправда, пан Лавров висловився туманно. Однак яким Росія бачить своє майбутнє на найближчі сім років, зокрема й у питанні Донбасу, є чіткий документ, із яким не завадило б ознайомитися й українцям. 

Щоразу, буваючи на Сумському автовокзалі (а це доволі часто, бо в журналістські відрядження їжджу вже майже чотири десятиріччя), неодмінно звертаю увагу на торговельні точки перед його центральним входом. Не можна сказати, що їх тут засилля і панують анархія чи стихія, але відразу ж впадають в око ятки, лотки, розкладачки, навіси, інші малі так звані архітектурні «форми» (як мовиться, хитро, мудро, та невеликим коштом). А в них — жива і не зовсім риба, кавуни і дині, яблука і банани, ягоди і… 

Жителі міст чи не щодня спостерігають, як місце їхнього проживання дедалі більше перетворюється на кам’яні джунглі з додаванням скла й бетону. Ніде правди діти, рік у рік вирубують чимало парків, скверів, щоб легальні, а часто й нелегальні забудовники зводили там багатоповерхові бетонні коробки-близнюки. Мотивують тим, що людям треба десь жити. На жаль, абсолютно не беручи до уваги, що тим-таки людям бажано ще й чимось дихати. 

Теплий недільний липневий ранок. Уночі пройшов дощ. А вже на сьому годину — сонечко. І жодної тобі задухи. Гарна погода для мандрівки автобусом. Квитки придбано заздалегідь, тому особливої метушні перед дорогою немає. Червоний «Ікарус» знаю давно. Ще зі студентських років знайомі його сидіння, пічки під декотрими з них, двері, які можуть не зачинитися з першого разу. Тепер на автостанції він впізнаваний серед кількох десятків новіших машин — червоний колір видно здаля. За 20 років поїздок змінилася оббивка в салоні, з’явився телевізор, постаршали водії. А дорога з батьківського дому й до вже свого залишилася такою самою трепетною і щемливою. 

Гучним скандалом, що прогримів на всю Україну, стало виявлення 14 грудня 2015 року в їдальні одного із житомирських коледжів понад півтори тисячі (!) армійських сухпайків, які розукомплектовували і продавали студентам. Саме вони повідомили волонтерів про неподобство. Злочин був резонансним, адже в час, коли вся країна буквально по гривні збирала допомогу нашим захисникам, хтось наживався на краденому військовому майні. 

Попри спеку й неоригінальність, практикуємо вдома готувати салатик за відомим рецептом. Серед інгредієнтів — плавлені сирки. До них додаємо часник і майонез. Зазвичай на три сирки беру три чималеньких зубчики часнику, майонезу — на смак. І часник, і майонез уже чекали третього. Не дочекалися. 

В Ужгороді на вулиці Волошина (за радянського часу Жовтневій, а до того Підвальні Ряди) з 1900 року стояв будинок за номером 47. Переживши кілька епох — Австро-Угорської імперії, Чехословацької Республіки, Угорщини, Радянського Союзу, — він нарешті цілим і неушкодженим увійшов у добу незалежної України. Незвичним виглядом він являв собою цікаву історію однієї ужгородської сім’ї та її родинного бізнесу. Це відбулося в такий спосіб, немовби ця сім’я не захотіла розлучатися з рідним містом, виринувши з глибини десятиліть. 

Запорізька область стала четвертою в Україні, де відкрили сучасний диспетчерський пункт управління станції швидкої допомоги. До сьогодні такі центри працювали в Києві, Харкові й Дніпрі. Відтепер до сучасних технологій в організації надання невідкладної допомоги долучилася і Запорізька область.

Ніщо не віщувало веселощів, коли йшов на чергову сесію Одеської облради і за переліком питань прикидав, що там такого вседержавно вагомого міг би почути. Коли фракція Опоблоку виступила проти порядку денного сесії, все ще думав, що то не більш ніж формальне декларування їхньої фронди, яке не матиме жодних оргнаслідків. Але банальний сюжет того дня мав-таки розвиток. Опозиціонери не тільки висловили претензії до ведення сесії, а й не на жарт заходилися не допустити її початку. Кажуть, що вони й раніше неодноразово звертали увагу на порушення регламенту. Ось і цього разу зауважили, що в остаточному вигляді отримали порядок денний сесії лише о 5-й ранку в день засідання, тож мали на ознайомлення з півсотнею важливих питань лише кілька годин замість прописаних у регламенті 10 днів. 

На початку нинішнього літа випало побувати упродовж кількох днів у чорноморській перлині — Одесі. А які ж гостини в такому місті без відвідування пляжу? Тож і вирушили одного ранку всім сімейством на узбережжя, де, зважаючи на доволі прохолодну погоду, було дещо малолюдно, хоч опівдні на піску вже не залишалося вільної місцини.