Резонансні події в Криму нікого не залишають байдужим. Більшість сходиться на тому, що референдум, який має відбутися 16 березня 2014 року, фактично поза законом. Адже вільно висловити свою волю під дулом автомата «невідомого» солдата дуже важко. Які норми закону порушує цей референдум та який кремлівський сценарій провалився, з’ясовував «Урядовий кур’єр».

Невиправдані очікування

Події, які відбудуться в Криму цієї неділі, мають на цьому етапі визначальне значення для російсько-українських відносин. Протягом двох останніх тижнів усі сторони розкрили свої карти. Росія показала нестандартну технологію військової агресії: висадження військ без розпізнавальних знаків, технологічну чіткість захоплення об’єктів інфраструктури Криму (телебачення, вокзали, дороги, аеропорти, урядові будівлі).

— У Криму все було зроблено за чіткою технологією та планом. Цього, мабуть, треба вчитися, — зазначив президент АЦ «Політика» Ігор Попов. — Росія показала військовий потенціал і мобільність розгортання сил першого удару, можливості з мобілізації власного суспільства на підтримку дій Кремля. Українська влада, на жаль, виявила, що боєготовність Збройних сил занадто мала і недостатня. Щодо управлінських рішень нашої системи — політичного управління державою, комунікації, то ця робота лише налагоджується. На етапі зміни влади, звичайно, ми програємо. Цьому є об’єктивні і суб’єктивні причини. На жаль, ми бачимо, що є відвертий саботаж в окремих управлінських, військових та правоохоронних структурах. Мабуть, це зумовлено тим, що надто багато людей лояльні до Росії і, можливо, вони чекали на цей сигнал.

Західні партнери України відмовилися від військових дій на захист нашої держави і громадян. Разом з тим вони зробили досить серйозні економічні заяви. І як видно, західні партнери готові застосувати серйозні економічні санкції до загарбників.

Загалом Кремль наступив на ті самі граблі, на які, скажімо, свого часу в Іраку США. Згідно з поданими та розробленими планами Кремля, населення Криму мало зустрічати окупантів з хлібом-сіллю і квітами, але воно цього не зробило. Місцеві органи влади повинні були одразу перебудувати свою роботу на обслуговування замовлення окупаційного режиму. Це також відбулося не одразу і не скрізь. Місцеві військові, за планами Кремля, мали присягнути новій владі, натомість вони продемонстрували бойовий дух і патріотизм. А кульмінацією всього цього дійства повинен був стати референдум, де радісне населення своїм голосуванням підтримує агресора.

Після цього нападники стають визволителями, одягають свою справжню форму, і починається роздавання нагород. Проте на практиці навіть у Криму всі ці розрахунки не виправдалися. Звичайно, на окупантів ніхто не нападає, проте ніхто їх не підтримує і не годує. Їх здебільшого ігнорують. Спроби поширити сепаратистський рух на інші регіони України взагалі не мали очікуваного успіху. Не допомогла навіть продажність і часто безпорадність деяких місцевих силовиків та завезених «тітушок». Навіть у Донецьку українські громадяни повстали проти загарбників і готові зазнавати втрат. І це відбувається на території східної області, яку в Кремлі вважають лояльною до Російської Федерації.

Поза законом

Звичайно, недільний референдум не відповідає Конституції та законодавству України, міжнародним стандартам чесних виборів і навіть Конвенції про демократичні вибори країн СНД. Саме тому на волевиявлення не приїде жоден незаангажований міжнародний спостерігач. Навіть міжпарламентська асамблея СНД не виряджає своїх спостерігачів у Крим, тому що в СНД цей референдум не визнають.

— Ми розуміємо велику ймовірність фальсифікацій явки та результату референдуму, — наголошує Ігор Попов. — Я прогнозував би, що явку «намалюють» 65%, а 80% буде на підтримку Росії. Щоб математична сума давала абсолютну більшість від списочного складу виборців, які підтримують анексію Криму Російською Федерацією. Проте, звичайно, важливими будуть реальна явка і результат.

На думку заступника голови ЦВК Андрія Магери, нинішня ситуація в Криму дещо неординарна як для ХХІ століття і європейської держави.

Щодо самого референдуму, то експерт наголошує: потрібно звернути увагу на те, чи існує сьогодні законодавче поле, яке б регулювало організацію і порядок проведення місцевих референдумів в Україні.

— У Конституції записано, що виключно законами нашої країни визначається порядок організації та проведення зокрема референдумів в Україні — чи то всеукраїнських, чи місцевих, — зауважує Андрій Магера. — У 2012 році набрав чинності Закон «Про всеукраїнський референдум», у перехідних положеннях якого було зазначено, що втрачає чинність Закон «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» від 1991 року. Тож на сьогодні немає жодного законодавчого акта, який би врегульовував питання проведення місцевих референдумів. І не помічати цього було б дещо дивним.

Оскільки АРК не має власної міжнародної правосуб’єктності, вона не може визначатися, щодо яких питань їй проводити референдум, а щодо яких — ні.

Погоджується з експертами і голова Комітету виборців України Олександр Черненко. За його словами, ті події, які відбуватимуться в неділю у Криму, не мають нічого спільного з референдумом у нормальному розумінні цього слова. Але потрібно розуміти, що ситуація в АРК вже давно вийшла і з українського, і з власне кримського правового поля та міжнародних угод.

Щодо явки, то Олександр Черненко припускає, що вона буде не менш як 70%. Тобто саме такі, а може, навіть більші цифри «намалюють», а ось зважати на справжню думку значної більшості кримчан організатори цього «референдуму» навіть не планували.