Після прямого попадання снаряду в покрівлі Попаснянської насосної станції «Занівська» утворилася дірка розміром півтора на півтора метра. Це було взимку. Станція призупинила роботу. Майже п’ять тисяч користувачів залишилися без води. А оскільки на дворі був лютий, виникла ще й загроза перемерзання обладнання...
Допомога надійшла здалеку
Така сама доля спіткала насосну станцію вагоноремонтного заводу у самій Попасній. Пошкоджені насосні станції ледь животіли, намагаючись забезпечити водою понад 16 тисяч жителів.
На допомогу людям прийшов Міжнародний Червоний Хрест. За останні кілька місяців благодійники допомогли відновити обидві станції, які тепер передано комунальному підприємству «Попаснянський районний водоканал».
За словами заступника головного інженера підприємства Ольги Клименко, представники МЧХ не лише посприяли ремонту об’єктів, а й у складний період у роботі водоканалу (його передали з обласної до районної власності через те, що обласне керівництво підприємства не переїхало на підконтрольну Україні територію) надали матеріальну та гуманітарну допомогу працівникам, профінансували придбання хімікатів для знезараження води. Так, з літа 2015 року водники отримали майже 200 тонн хлору, понад 100 тонн активованого вугілля та понад 200 тонн сульфату алюмінію. Це забезпечило постачання чистої води для майже 350 тисяч громадян, які живуть по обидві сторони лінії розмежування.
Лише на ці матеріали, за словами голови Міжнародного Комітету Червоного Хреста в Україні Алана Ешлімана, витратили майже один мільйон швейцарських франків.
Міни на шляху ремонтників
Коли на Луганщині проектували водоводи, ніхто й не думав, що колись тут буде лінія розмежування.
Так, у селищі Білогорівка Попаснянського району розташований об’єкт другого підйому Західної фільтрувальної станції. Перший — розташований на березі річки Сіверський Донець, потім вода піднімається на 60 метрів, її очищають за допомогою реагентів та знезаражують рідким хлором. Потім вона потрапляє в резервуар на 20 тисяч кубометрів, і насосна станція другого підйому транспортує її до об’єкта третього рівня підйому, що в селищі Лоскутівка. А звідти насосні «штовхають» воду до Карбонітського майданчика.
Тепер завдяки Західній фільтрувальній станції на підконтрольній території України водою забезпечено міста Гірське, Попасна, Золоте, Тошківка. Та 90% води, яку тут виробляють, потрапляє на територію, що непідконтрольна Україні: до Первомайська, Брянки, Стаханова, Кіровська, Алчевська, Красного Луча та Антрациту.
У найзапекліші часи бойових дій влітку 2014 року співробітники Західної фільтрувальної станції працювали безвиїзно цілими тижнями — не було такої можливості. Людей рятувало бомбосховище. А от сам об’єкт у Білогорівці через обстріли зазнав пошкоджень: осколки зрешетили хлорне господарство, саму насосну станцію, зруйнували покрівлю, двері, стіни та трубопроводи.
Для відновлення об’єктів знадобилися спільні зусилля Міжнародного Червоного Хреста, Держагентства з відновлення Донбасу, а також обласної військово-цивільної адміністрації та представників місцевої влади Попаснянського району. Так взаємодія довела, наскільки успішною може бути співпраця заради благородної мети.
«Відновлювальні роботи доводилося вести поблизу бойових дій. І треба віддати належне людям, які зважилися працювати в таких небезпечних умовах, — зауважив очільник Державного агентства з відновлення Донбасу Вадим Черниш. — Для нас вкрай важливо розуміти, що Україна — це цивілізована держава, і всі гуманітарні потреби людей будуть вирішені. Також ми демонструємо відданість міжнародним стандартам. І вдячні Міжнародному Червоному Хресту, який допомагає розв’язати чимало проблем».
Але загалом роботи поки не завершено. Сотні метрів водопровідних труб уздовж лінії зіткнення потребують заміни. На черзі ремонт ще однієї водонапірної башти у Попасній, яку також відновлюватимуть із залученням міжнародних організацій. Водночас у цьому районі потрібно розмінувати й видалити боєприпаси, що не вибухнули. Але насамперед слід, аби повністю припинилися бойові дії.
Потрібен суворий облік
За словами заступника голови ОДА Сергія Хлякіна, нині утримання КП «Попаснянський районний водоканал» відбувається коштом обласного бюджету. З часу створення підприємства (грудень 2014 року) на обов’язкові платежі та оплату праці працівників витрачено майже 40 мільйонів гривень. А непідконтрольна Україні сторона вже заборгувала підприємству за подану воду понад 60 мільйонів гривень. Хоча Сергій Хляків зауважив, що там «борг визнають».
Але питання фінансування питного водопостачання області тепер доводиться вирішувати аж у Мінську, тобто під час засідань тристоронньої контактної групи в межах міжнародних угод.
«Ми домовляємося, щоб постачання води було не тільки коштом місцевої влади підконтрольної Україні території, — каже Вадим Черниш. — Для цього узгоджуємо оплату поставок води з урахуванням того, що у самопроголошеній республіці немає реальної банківської системи. Тож доводиться розробляти схему, згідно з якою забезпечуватиметься заявка на кількість води, необхідної для непідконтрольної території, та механізм, як компенсувати витрати Попаснянського водоканалу на поставку такої води».
Щоправда, представники тамтешньої влади поставили умову — суворо обліковувати воду, яка туди надходить.
Пан Алан Ешліман сподівається, що обидві сторони порозуміються у питанні оплати поставленої води. А Міжнародний Червоний Хрест допоможе Попаснянському водоканалу придбати водні витратоміри з обліку води.
Ми в Google+