Коли йдеться про конфіскат, в уяві споживача народжуються сцени вдалої й недорогої покупки. Здається, що вилучений товар реалізують майже за безцінь. Наберіть в пошуку «конфіскат» — і отримаєте незліченну кількість посилань на інтернет-магазини або приватних підприємців, які запевняють, що торгують тим самим, жаданим. Що ж насправді продається під виглядом конфіскованого та арештованого майна, з’ясовувала кореспондент «УК».

Для пенсіонерів бренди зі знижками

У більшості оголошень продавці вказують в контактах електронну пошту або номер мобільному телефону, де треба «запитати Васю або Аню». Зазвичай за такими оголошеннями про продаж стільникових телефонів або ноутбуків ховається або торгівля вживаними товарами, або банальне шахрайство, що ще імовірніше. Тому повторювати досвід товариша Шарапова і шукати загадкову Аню через бабусю-зв’язкову не варто. Крім головного болю, нічого доброго, мабуть, не вийде. Та якщо ви невиправний оптиміст — спробуйте!

Це й зробила кореспондент «УК», почавши пошуки з того, щоб знайти на таких сайтах брендові речі. «Конфіскат одягу. Повний розпродаж, ціни від 49 до 800 гривень». Авторка цього оголошення пропонувала купити речі відомих торгових марок, перерахувавши кошти на її банківську картку.  Після отримання грошей обіцяла переслали речі поштою. 

Ціни були справді більш ніж демократичними, єдина проблема — розміри. Вони були однакові для всіх жіночих речей. А деякі речі, як відверто написала продавець, ще й вживані. Так, за жіночий костюм, який був «одягнений один раз», жінка просила 250 гривень. За спідницю — 150, а за сукню «універсального розміру» — вже 500. При цьому жіночка, яка пропонувала цей крам, радила покупцям обов’язково з нею торгуватися.

Чоловічі «колекції» тут також представлені в єдиному розмірі. А ось асортимент набагато бідніший — є лише светри кількох моделей. І якщо в каталозі товари цього бренда в середньому коштують від 300 євро, то в «конфіскованій» партії їх розпродавали по 350 гривень.

Ще на одному сайті конфіскат пропонували оптом та вроздріб, але жодного конкретного товару. Натомість можна зробити замовлення, і протягом 3—4 днів обіцяли доставити все, що цікавить потенційних покупців.

«Для співпраці шукаю чесних постачальників якісного конфіскату, цікавить одяг, взуття та інше», — оголошень подібного змісту у всесвітній павутині також можна знайти чимало. І такі шукачі ще більш зашифровані. Щоб із ними зв’язатися, потрібно заповнити запит, де вказати ім’я, електронну адресу та мобільній телефон. За якими критеріями вони визначають, що постачальник чесний, — загадка. Заради експерименту заповнила анкету, чесно вказавши координати, але на зв’язок ніхто так і не вийшов.  

Не варто, як з’ясувалося, чекати якісних і дешевих речей й у магазинах, які спонтанно з’являються біля станцій метро або у спальних районах та збирають кілометрові «радянські черги», пропонуючи одяг і взуття під виглядом товарів, вилучених митниками.

«Не знаю, звідки товар, — під натиском визнає продавщиця одного з таких  магазинів, куди кореспондентка «УК» завітала, щоб придивитися до «конфіскованого» взуття. Саме до таких покупок агітував рекламний плакат, виставлений у вітрині. — Та яке вам діло, звідки взуття? Нам кажуть, що це митний конфіскат. І чого причепилися? Не хочете — не беріть. Пенсіонери, наприклад, дуже задоволені. Ми робимо їм 20% знижку». 

«Продавці повітря»

Митники пояснюють, що до таких магазинів та сайтів вони не мають жодного стосунку і продукцію туди точно не постачають. Як до речі, і до реалізації будь-яких товарів, що вилучають у порушників митних правил. За словами завідувача сектору забезпечення доступу до публічної інформації Київської міжрегіональної митниці Міндоходів Ольги Неділі, подальшу долю цих товарів визначає суд, який приймає рішення про його конфіскацію або повернення власникам.

Надалі конфіскований товар передають Державній виконавчій службі. Його оцінюють експерти. Якщо не розмитнений — враховують відповідні митні  платежі та збори. Фірми, визначені на конкурсній основі Мін’юстом, реалізують товар через аукціони і комісійну торгівлю в різних регіонах. Якщо торги не відбулися, тому що, скажімо, немає покупців, ціну на лот знижують на 20%. Якщо ситуація повторюється — ще раз на 20%. Якщо і тоді ніхто не бере — мають право передати безплатно дитячим будинкам, тюрмам, лікарням, багатодітним сім’ям.

«Іноді довірливістю громадян, які прагнуть купити конфісковані товари, користуються шахраї, — розповідає Ольга Неділя. — Якось один такий підприємливий чоловік представлявся співробітником митниці й пропонував продати побутову техніку і автомобілі. Брав у людей гроші, а потім просто зникав».

Щоб не потрапляти в подібні ситуації, варто знати, що інформація про проведення аукціонів та реалізацію конфіскованого й арештованого майна розміщується на спеціальному веб-сайті. Згідно з наказом Мін’юсту, оголошення мають з’явитися там не пізніше, ніж за 15 днів до дня проведення торгів, вони повинні містити інформацію про майно. Переглянувши оголошення, журналістка «УК» знайшла багато корисних речей, починаючи з одягу та аксесуарів, закінчуючи квартирами й автомобілями. Були і трохи дивні лоти. Наприклад, у кількох оголошеннях пропонували оптичні приціли, їх, як зазначалося у повідомленнях, конфіскували у жінок.

Пропозиція без попиту

До речі, конфіскат продається не надто добре. У цьому можна переконатися, подивившись результати останніх торгів. Здебільшого торги не відбувалися. Можливо, людей відлякує складна процедура, а також те, що потрібно спочатку заплатити внесок за участь у торгах, а лише потім побачиш, що насправді купуєш.

«На сьогодні людині для того, щоб придбати будь-яке конфісковане або арештоване майно, слід попередньо зареєструватися в торговельній організації, яка його реалізовуватиме, — розповідає директор департаменту контролю за виконанням рішень Державної виконавчої служби України Олексій Соломко. — Для цього через установу банку треба сплатити гарантійний внесок, віднести квитанцію про сплату до торговельної організації, після цього написати заяву про участь у проведенні прилюдних торгів. Після всього цього у визначений день та час людині знову треба з’явитись у торговельну організацію для участі в аукціоні. Якщо вона виграла аукціон, то їй потрібно ще раз піти до банківської установи, заплатити решту грошей за вартість майна та очікувати, доки ці кошти зарахують на рахунок органу державної виконавчої служби, а потім прийти на прийом до державного виконавця й почекати, доки він виготовить акт про реалізацію майна. Погодьтеся, навіть якщо у когось і було бажання придбати майно, усвідомлення необхідності вчинення всіх цих кроків може серйозно відвадити від реалізації арештованого державними виконавцями майна.

Тому ми працюємо над тим, щоб систему реалізації майна зробити доступною для пересічного покупця».

За словами Олексія Соломка, існує можливість реалізації майна на комісійних засадах (тобто продаж як у звичайному магазині: прийшов, заплатив і отримав товар), однак на практиці це положення чомусь не застосовують. Також Державна виконавча служба розглядає і можливість реалізації майна через Інтернет. Але втілити цю ідею в життя виявилося не так легко. 

«Окрім того, що це питання нормативно ще не врегульовано, існують і технічні проблеми, які ми намагаємось розв’язати: потрібно придбати потужний сервер (а він недешевий), вирішити питання про розроблення програмного продукту, вирішити, хто і як займатиметься технічним обслуговуванням роботи сервера і програми (потрібна цілодобова підтримка), — продовжує Олексій Володимирович. — З огляду на те, що органи державної виконавчої служби обслуговуються у казначействі, — як отримувати кошти (казначейство нині не підключене до системи електронного банкінгу)? Про інші організаційні проблеми поки що не йдеться. Але перспективу ми бачимо і до вирішення цього питання прямуємо.

Якщо говорити про реалізацію всього арештованого державними виконавцями майна, то, окрім проблеми доступності системи реалізації, існує також проблема попиту на такий вид майна. Відповідно до законодавства, державний виконавець передає майно на реалізацію за оцінкою, визначеною експертом, а експерт оцінює майно за вартістю, що відповідає ринковим цінам на аналогічне майно. На практиці це призводить до можливості альтернативного вибору в покупця: або придбати товар одразу в продавця, або через торговельні організації органів державної виконавчої служби, які у безпосереднього власника відібрали майно примусово та з цього приводу він ще намагатиметься відстоювати свої права. Тобто існує реальний ризик повернення майна боржникові. Особливо це стосується придбання нерухомості чи транспортних засобів. Щодо нерухомого майна в подальшому в покупця також постане необхідність додаткових затрат на звільнення приміщення від попереднього власника та його майна. А з огляду на те, що це питання може бути вирішене виключно в судовому порядку, можна тільки уявити, коли в нового власника виникне реальна можливість користуватися придбаним майном».

Або інша ситуація: придбання побутової техніки та предметів домашнього вжитку. Пан Соломко розповідає, що коли в 1990-х роках державний виконавець приходив додому до боржника, він міг описати багато майна, яке мало дійсну вартість, — телевізор, музичний центр, комп’ютер, радіоприймач, пральна машина, холодильник тощо. На сьогодні всі ці предмети цінності майже не мають — ніхто не придбає побутові предмети, які вже були у вжитку. Набагато вигідніше купити новий телевізор, який продадуть зі знижкою, доставкою додому і гарантією на два роки (а можуть ще продати і з безпроцентною розстрочкою). Тобто на таку категорію товару попит в Україні майже нульовий.

«В інших країнах, де подібна проблема почала існувати набагато раніше, ніж в Україні, законодавство передбачає передачу такого майна на реалізацію з істотною знижкою, яка починається, як правило, з 50%, — каже мій співрозмовник. — Або навпаки, виставляють таке майно на реалізацію з нульовою вартістю і продають за найбільшу можливу ціну, яку  запропонують. В деяких країнах навіть розглядають питання про можливість виключення дрібнопобутового майна з переліку майна, яке підлягає опису, у зв’язку з браком попиту на нього».