Їй 32 роки, вона пілот FPV-дрона, а до лав Сил оборони потрапила дуже креативно: каже, що мобілізувалася через Tinder — додаток для знайомств. Про мотивацію захисниці України служити, мрії після перемоги, специфіку служби в аеророзвідці та чимало іншого розповідає вона сама.

На службі не треба бути Шумахером

«У ЗСУ знайшла вакансію через платформу для знайомств Tinder. Дуже довго шукала, як мобілізуватися через Lobby X. Надіслала своє CV, напряму писала різним підрозділам, та мені ніхто не відповідав. Але в тіндері мені хтось із військових написав, і я з ним порадилася, що мені робити. У підсумку він почав мене агітувати у свій батальйон. Так у квітні 2023 року потрапила у військо в підрозділ аеророзвідки.

Отож я справді мобілізувалася через Tinder. Бо приходиш до ТЦК, а тобі кажуть: «Іди додому, готуй борщі, народжуй дітей». І ніхто не хоче з тобою розмовляти.

До війни я працювала в ІТ-компанії. У якийсь момент зрозуміла, що більше не можу спостерігати за війною з цивільного життя, почала рух у бік ЗСУ. Приміром, пройшла курси і тренінги із професійного навчання володіння зброєю.

Аеророзвідка — єдиний напрям, про який я взагалі не думала. Коли зрозуміла, що працюватиму тут, купила собі пульт, поставила симулятори, отже почала потроху літати. Усі базові знання та навички в мене вже були.

Літаю максимально повільно, керуючи своїми рухами. Стежу, щоб не сідав заряд акумулятора. Розумію, що в мене дуже мало часу на розрахунок своїх дій, доки працює ворожий РЕБ, інколи пропадає сигнал — тут багато чинників. На моїй службі не треба бути Шумахером — задалеко не залетиш, можна швидко посадити батарею, закрити антену, втратити борт.

Що для мене важке в ЗСУ? Сексизм і совковщина. Хоч у нашому підрозділі такого немає. Але траплялося це раніше. Так, десь до цього звикаєш, десь пропускаєш повз. Але якщо в цивільному житті можеш уникнути неприємного співрозмовника чи змінити коло спілкування, то в армії так не буває.

Вважаю, що солдатам на службі треба давати більше часу на відпочинок. Багато хто вигорає і не може виконувати якісно своє зав дання. Нелогічно максимально зношувати людину, щоб вона не змогла працювати. А навчати нових бійців важко і часу немає. Та й новобранців малувато, бо небагато охочих. Це немов замкнене коло: приміром, я востаннє була у відпустці у вересні 2023 року.

На моє переконання, треба бути підготовленим у будь-якому разі. Я хотіла або в піхоту, або у штурмовики. Але розумію, що користі від мене більше як від пілота БпЛА.

«Для мене добре зроблена робота — коли вже ціль знищено»

Мій приклад служби в ЗСУ вплинув на одну з моїх найкращих подруг: вона стала волонтером. Допомагаю їй з контентом для успішного збирання допомоги військовим. Раджу обирати собі спеціальність у війську з огляду на свої бажання та можливості там, де ви будете найбільш ефективні, що вам подобатиметься і буде до душі.

Не звертайте уваги на те, що ви дівчина і буцімто не зможете керувати танком, бо це дуже важка робота. Усе потрібно підбирати конкретно під людину, і стать тут не відіграє великої ролі.

Як відпочиваю нині? Є мінімальні вправи: попити кави під улюб лену музику, намагаюся вправлятися на барабанах, граю на електронному PADі — це такий тренувальний інструмент. Можна почитати художню книжку.

Під час роботи не відчуваю емоцій: виконала завдання — переходжу до іншого. Емоції з’являються після того, як попрацювала на позиції: коли десь КАБи лягають, то адреналін є. І це відчуття сильніше, ніж на музичних фестивалях. Або просто інше. Адреналін від вій ни нічим не заміниш.

Щодо роботи намагаюся бути максимально сконцентрованою, виконувати її якісно. І це не тільки пілотування, а ще й багато різних інших клопотів: підняти ретранслятор, коригувати, куди летить інший пілот, відстежувати одночасний стрім, роботу екіпажу, координаторів, які не поруч, тощо.

Але не завжди розумієш, що ціль знищено: потрібне підтвердження, мають бути свідки. Дуже часто практика показує: можеш не долетіти, в останній момент дрон падає, зникає радіозв’язок. Якщо відео зникає, то ще можна за інерцією долетіти в ціль. Був момент, коли в мене зникло відео, а мені треба було пролетіти метрів зо сто і повернути. Тоді спрацював елемент удачі, але мені це вдалося. І це круто: летіти без картинки, коли зв’язок цифровий, а не аналоговий. Це називається долетіти до цілі на інтуїції. І так збіглося, що в когось на стрімі зафіксувалося це ураження.

Нещодавно придбала ляльку вуду російського солдата. Таке роблять на замовлення: влаштовують аукціони, на ці кошти купують для війська різні штуки. У іграшки в наборі є чорний пакет, її дуже гарно зроблено. Майстриня робить римейки щодо конкретних військових росіян, яких вона знайшла, з фотографій у мережі».

Людмила КЛІЩУК,
АрміяInform, онлайн-медіа Міноборони