Президент Національної 
аграрної академії наук, 
перший заступник міністра 
аграрної політики і продовольства 
Микола БЕЗУГЛИЙ

Близько року тому міністр аграрної політики і продовольства поставив перед аграрною наукою завдання – докорінно реформувати наукове забезпечення галузі згідно з вимогами часу, почати працювати над перспективними розробками, стимулювати прихід у галузь молоді. Що вдалось зробити за рік роботи у цьому напрямку – наша розмова з Миколою БЕЗУГЛИМ.

Оптимізація  вплинула позитивно

 —  Миколо Дмитровичу, коли буде завершена реформа аграрної науки та освіти? Відомо, що рівно рік тому ви, як новий президент НААН, почали її реалізацію з оптимізації структури академії?

— Як ви самі чудово розумієте, реформа аграрної науки та освіти — питання, вирішення якого потребує часу. На це піде не один рік, але ми її здійснимо в максимально можливі терміни. Свідчення цьому — результати роботи академії за 2011 рік.

Щодо оптимізації, то сьогодні з 84 інститутів залишилось 56. І я переконаний, це пішло на користь академії. Бо деякі інститути дублювали свої функції і завдання, а деякі взагалі загубились у часі і займались не тим, чим потрібно. Натомість наука на роки відстала від потреб виробників і запитів аграрної України. Ніде правди діти,  через об’єктивні (недостатнє фінансування, низька зарплата) і суб’єктивні причини відбулось значне послаблення наукових кадрів, скоротився приплив молоді. Нині ця ситуація більш-менш врегульована (лише за рік середній вік науковців зменшився з 53 до 49 років), хоч нам ще є над чим працювати.

Завдяки закриттю неперспективних напрямків, а їх було більш ніж достатньо, вчені нарешті сконцентрувалися над більш значущими науковими питаннями. Як наслідок, уже у першому півріччі академія вийшла на співвідношення витрат на зарплату і нарахувань на неї та на матеріальне забезпечення наукових досліджень (закупівлю реактивів, препаратів, обладнання для досліджень тощо) — 70/30%. Тоді як у 2011-му, на момент обрання мене президентом НААН, на зарплати йшло 95,6% коштів і академія виконувала функції такого собі «соцзабезу». У планах до кінця 2012 р. вийти на співвідношення витрат на соціальне забезпечення вчених і науку — 60/40%.

  Наука — доволі дороге і тривале задоволення. Чи не плануєте поширювати практику Заходу щодо державно-приватного партнерства у фінансуванні розробок учених?

— Ми вже звернулися до уряду з ініціативою підтримати ідеологію державно-приватного партнерства у цій сфері, бо грошей на розробки завжди бракувало. Ідея була підтримана відповідним розпорядженням Кабміну у вересні 2011 року, яким академії дозволено надавати в оренду цілісні майнові комплекси за цільовим призначенням.

У 2011-му за цією схемою співпраці вже збудовано два сучасних насіннєвих заводи, потреба в яких була давно. Адже маючи добрі сорти і гібриди, наше насіння не відповідало вимогам калібрування, обробки тощо. Тому ми підключили інвесторів — «Укрнасінняпром» і «Українську енергетичну компанію». За три роки плануємо спільно збудувати 20 таких заводів.

 —  До речі, а як щодо модернізації застарілої науково-виробничої бази та омолодження академії?

— Оптимізація дала змогу сформувати резерв із кількох десятків мільйонів гривень на поновлення матеріально-виробничої бази. Крім того, дуже важливим джерелом фінансування модернізації стали госпрозрахункові надходження академії за впровадження і продаж наукових розробок. При фінансуванні у 512 млн грн академія заробила 212 млн позабюджетних коштів. При цьому 115 млн — за ліцензійними умовами і договорами науково-технічної діяльності і продажу наукоємної продукції. Тобто не за оренду приміщень чи продаж товарів виробництва, а за наукову роботу(!). Лише за роялті академія отримала понад 27 млн грн. Тобто якщо у 2010-му на кожній бюджетній гривні НААН «заробляла»  26 копійок, то у 2011-му вже 38, а у 2012-му планує вийти на 60 коп. і за три роки дійти до гривні.

Щодо омолодження академії, то уряд має розглянути і затвердити нову редакцію статуту НААН, що сприятиме цьому. Цікаво, що члени академії, яких це стосуються, розуміючи назрілу проблему, проголосували за вікове та часове обмеження займання керівної посади у структурі. Так, приміром, вирішили, що керівником академії чи інституту може бути людина, віковий поріг якої не перевищує п’яти років після виходу на пенсію. До того ж, посаду можна обіймати не більше двох п’ятирічних каденцій.

Всесвітнє визнання української науки

 —  Я чула, що академія почала працювати зі всесвітньо відомими насіннєвими компаніями?

— Так, підписання меморандуму про співпрацю за трьома напрямками зі всесвітньо відомими «Піонером» і «Монсанто» стало науковою топ-новиною 2011 року. Ми домовились про створення спільних сортів і гібридів у наших НДІ. Це дасть змогу залучити інвестиції в оновлення матеріально-технічної бази господарств, зменшити ввезення готової продукції з-за кордону. Крім того, будуть створені спільні лабораторії, що працюватимуть над генно-інженерними конструкціями в селекції, біотехнологічними впровадженнями при конструюванні нових сортів і гібридів.

Також на нас вийшла всесвітньо відома компанія «Лімагрейн», що забезпечує насінням пів-Європи і всю Латинську Америку. Попри твердження деяких фахівців про слабку вітчизняну селекцію, «Лімагрейн» просить дати їй дозвіл на розповсюдження наших сортів зернових культур, зокрема пшениці, по всьому світу. Вона готова віддавати українській стороні 50% прибутку від реалізації наших сортів озимої пшениці. А це роялті по всьому світу. Підписання таких контрактів — це визнання досягнень української науки.

 — Співпрацюючи зі світовими насіннєвими лідерами, не боїтесь, що згодом вони стануть монополістами на вітчизняному ринку і диктуватимуть завищені ціни нашим виробникам? 

— Якісне завжди дорожче, але й результати будуть вищими, а отже, і прибутки аграріїв. Наші угоди підписані так, що інтелектуальна власність розподілятиметься пропорційно внескам сторін. Наприклад, по сортах зернових культур компанії вже визнають паритетність 50 на 50 (при продажі насіння чи сорту роялті ділитиметься навпіл — Авт.). Ми не боїмося співпраці, бо якщо вітчизняна наука замкнеться в шкаралупі національних меж, то рано чи пізно ми втратимо ринок. Більше того, я проти експансії іноземної селекції насіння на наш ринок. Але за присутність 20—25% іноземного насіння по кожній культурі, щоб наші селекціонери не дрімали.

Ринок землі —  нові можливості

 Академія взяла на себе наукове забезпечення реформ, а також розробку галузевих програм, законопроектів, нацпроектів...

— Так, і вийшла на якісно новий рівень співпраці з аграрним міністерством, завдяки чому займається перспективними розробками. Думаєте, рекордний урожай минулого року випадковість? Ні. Аграрії посіяли, за рекомендацією академії, на 1,5 млн га більше кукурудзи, ніж планували. Натомість отримали гарний урожай, що нині затребуваний на зовнішніх ринках. Крім того, як мінімум 10% урожаю-2011 дало перенесення термінів посівної на 10-15 днів. Це теж надбання академії, яка прорахувала зміни клімату, нові якості сортів озимих зернових тощо.

До речі, з часом лісостепова частина України може стати кукурудзяно-соєвим поясом Європи. За нашими прогнозами, аграрії можуть виробляти близько 30 млн тонн кукурудзи і 5 млн тонн сої. Це буде поштовхом для розвитку тваринництва, а також дасть змогу забезпечити зерновим фуражем країни ЄС. Уже нині за програмою «Зерно України» поступово змінюється структура посівних площ. Вдалою виявилась і програма будівництва мережі оптових ринків і овочесховищ. У 2013-2014 роках можна буде побачити перші результати програми «Молочне скотарство».

 —  Чи не матиме зміна структури посівів негативного впливу на наші грунти?

— Ні, бо за законопроектом «Про сільське господарство», розробленим нашими вченими, структура посівних буде чітко регламентована, а дотримання сівозмін – обов’язковим. Щоп`ять років ми корегуватимемо структуру посівів, як це роблять у США. До аграріїв доводитимуться нормативи щодо обсягів і видів культур, які можна сіяти у семи природно-кліматичних зонах — Південному і Північному степу, Поліссі, Карпатському і Кримському регіонах, Правобережному та Лівобережному лісостепах. Так, приміром, олійні в степовій зоні зможуть займати не більше 11-13% площ. За порушення сівозмін сільгоспвиробників спочатку штрафуватимуть, а потім можуть і позбавити права працювати на землі.

— Миколо Дмитровичу, ви очолюєте урядову робочу групу з розробки законопроекту «Про ринок земель». Чому, на вашу думку, він так і не був прийнятий і зустрів масове несприйняття?

— Насамперед тому, що його обговорення і прийняття набуло політичного забарвлення. Якихось страшилок-прогнозів щодо його наслідків не робив хіба що лінивий. При цьому мало хто вникав у суть питання. Як наслідок, — у людей склалось спрощене уявлення про ринок землі, що зводиться виключно до купівлі-продажу та формування латифундій.

Насправді ж суть – у залученні землі в економічний обіг, що дасть  ресурсну базу для інвестування у розвиток галузі, села та матеріального забезпечення селян. В Україні земельний капітал досі не задіяний, на відміну від Заходу, де близько 40% залученого аграріями капіталу — кредити під заставу сільгоспземель, 40% – необоротні активи і лише 20% – оборотні. З упровадженням ринку землі сільгоспвиробники зможуть брати у Державному земельному банку (ДЗБ) кредити під заставу землі або право її оренди. У виграші будуть і селяни, які отримуватимуть більше за оренду і продаж землі, і громада, адже певний відсоток за операції із землею йтиме на розвиток села. Нині законопроект, за дорученням Президента, перебуває на доопрацюванні задля урегулювання конфлікту інтересів.

  Скільки коштів можна буде додатково залучити в агросектор з уведенням у дію ринку землі?

— На першому етапі іпотеки — до 115 млрд грн при річній потребі у  кредитуванні — 205 млрд грн. Іпотека дасть змогу у 6-9 разів збільшити обсяги кредитів для АПК, їхні терміни — у 7-11 разів (до 35 років) під відчутно нижчі відсотки (до 9%) та суттєво (до 100%) розширити доступність позик. Та щоб іпотека запрацювала, треба здійснити ще низку заходів, зокрема, створити держзембанк.

 —  За рахунок яких коштів він функціонуватиме?

— Спочатку за кошти держ- бюджету (мінімальний статутний фонд – 120 млн грн) і надходжень від розміщення іпотечних облігацій під заставу державних сільгоспугідь. Крім того, у новий банк будуть переведені агропідприємства і кредити, залучені під гарантії уряду на міжнародних ринках. За розрахунками науковців, у 2012-2013 рр. кредитні надходження можуть досягти майже 44 млрд грн, тобто збільшитись на 22 млрд. За вчасних розрахунків і формування повної мережі фінустанов з 2018 року держ- зембанк зможе надавати 205 млрд грн кредитів.

 Під час слухань проекту в аграрному парламентському комітеті сільгоспвиробники висловили стурбованість щодо обмежень площ оренди землі, а банкіри – наданням ДЗБ виключного права видачі позик під заставу землі…

—Думаю, орендні обмеження будуть зняті при голосуванні у другому читанні. Взагалі я проти будь-яких обмежень, крім купівлі в одні руки. Щодо монополізації кредитування АПК держзембанком, то він не має виключного  права надання позик. Давати землю під заставу комбанкам ми справді не можемо через наявність іноземного капіталу у їх структурі. Адже у разі  неповернення кредитів іноземці стають власниками землі, що не передбачено законом. Але комбанки кредитуватимуть під право оренди землі і під заставу землі. Останню здійснюватиме ДЗБ, а гарантії повернення коштів у разі їх неповернення видаватимуть під 0,1-0,2%. Днями ми збирали комбанки і все їм пояснили. Їх це цілком задовольняє. Усі питання опрацьовані з Нацбанком. Ущемлення комбанків буде одне – вони не братимуть у заставу власне землю.

Галина ІЩЕНКО,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Микола БЕЗУГЛИЙ. Народився 26 жовтня 1957 р. у м. Люботин Харківської обл. Закінчив Харківський держуніверситет ім. О. М. Горького та Харківський регіональний інститут держуправління Національної академії держуправління при Президентові України. Доктор сільськогосподарських наук. Академік НААН. Автор понад 200 наукових праць. Має 19 авторських свідоцтв і патентів на винаходи. Лауреат Державної премії у галузі науки і техніки. З грудня 2010 р. – перший заступник міністра аграрної політики і продовольства України. З березня  2011 р. – Президент НААН.