У киянки Діани Коземкової донька-школярка має хист до малювання і хоче стати дизайнером одягу. З чого розпочати, де цього вчать? Звісно, в мами голова болить. Тому й прийшла на щорічну міжнародну спеціалізовану виставку в столичному Українському домі «Освіта та кар’єра», з якою по сусідству розмістилась виставка закордонних навчальних закладів «Освіта за кордоном». Зупинилася, розгубилась. Таке розмаїття, що голова обертом іде. Престижні навчальні заклади запрошують здобувати найсучасніші професії. З економіки, фінансів, будівництва, комп’ютерних технологій. Привабливо. Однак не це цікавить. Аж бачить у самому куточку дівчат-красунь (майже ровесниці доньки) в оригінально красивому одязі. Як грації, вони виокремлюються серед виставкового гамору.
— Звідки ви? — запитує.
— Представляємо коледж легкої промисловості, — гордо відповіли.
Слово за словом — зав’язалася розмова. Зацікавлена, відверта. Адже одна річ — почути про невідому професію від викладача. Зовсім інша — від дітей, які демонструють те, що навчились робити власними руками.
Тож і не загубився вітчизняний коледж серед іменитих закордонних університетів. А його представник Олена Бабенчик разом зі студентами ледве встигала відповідати на запитання численних відвідувачів. Не бракувало їх і біля стендів інших навчальних закладів, представлених на виставці.
І це тішить, оскільки рік у рік бажання за кордоном залучити наших громадян на навчання там зростає. Особливо активно працює Польща. Цього року 30 університетів запрошують здобувати в них 600 спеціальностей. Пропонують вигідні умови, різні знижки. І… учнів-українців, які там навчаються, в ролі агітаторів.
Зокрема Олена Загура представляє Варшавську гуманітарну школу, де вчиться. Вона другокурсниця.
— Але вже працюю журналістом, — розповідає. — Подобається. Поляки відкритіші, ніж ми. Тож готувати матеріали легше.
— Умови роботи журналістів у Польщі й Україні різняться?
— Там вони кращі, зарплата вища.
Ось і думай, чи повернеться це юне обдаровання додому, хоч сама вона запевняє, що не визначилася.
Порівнюючи напрямок потоків відвідувачів, помічаю, що польські університети цікавлять багатьох. До зустрічі з ними чимало молоді готувалося заздалегідь. Так, випускниця Юля Бєльська повідомила, що другий рік вивчає польську мову з репетитором, готова складати екзамен, щоб отримати відповідний сертифікат. Додала, що має польське коріння. Таким абітурієнтам сусідня країна пропонує певні знижки у платі за навчання.
Активно працюють представники Канади, Англії, Чехії, Німеччини, Австралії й багатьох інших країн. Зокрема в Канаду щороку приїжджає на навчання майже 200 тисяч закордонних студентів. Понад 80% випускників влаштовуються на роботу через кілька місяців після отримання диплома. Стартова зар?плата випускника — 30—40 тисяч канадських доларів на рік.
Німці пропонують недороге або й зовсім безплатне навчання. Там початок навчання двічі на рік: із зимового і з літнього семестрів.
Чи не бояться наші університети конкуренції?
— А в нас не гірше, — каже другокурсниця Київського університету імені Б. Грінченка Анна Тарко. — Головне, мабуть, не де, а як вчитись. А для цього треба не помилитись у виборі професії.
— Кажуть, що в закордонних вишах краща матеріально-технічна база, — продовжує представниця Національного університету харчових технологій Юлія Цой. — Але й наша не гірша. До нас часто приїжджають закордонні гості й захоплюються обладнанням лабораторій.
Тож виставка, крім усього, — ще й порівняння. Вона частина глобального процесу. Європі потрібен приплив розумної молоді. Польські діти поїхали навчатись в Англію та Німеччину. Ось і сподіваються там заповнити вільні місця українцями. Добре це чи погано? Життя багатогранне. І, звичайно, добре, що наша молодь пізнаватиме закордонне життя і привноситиме у власний дім усе краще, набуте там.
В Україні більше вищих навчальних закладів, ніж в усіх країнах Європи, разом узятих. Не секрет, що є серед них і такі, що не відповідають вимогам сьогодення. Конкуренція змусить працювати краще. Хто не зможе, зійде з дистанції.
АВТОРИТЕТНО
Лілія ГРИНЕВИЧ,
голова Комітету ВР VІІ скликання з питань освіти і науки:
— Нині всі сповнені очікування, що шансу євроінтеграції не змарнуємо. На виставці університети і молодь шукають одне одного. Сподіваюся, це вдаcться, й освічена молодь реалізує потенціал держави.
Василь КРЕМЕНЬ,
президент Національної академії педагогічних наук:
— Ця виставка — свідчення суспільного інтересу до освіти, її пріоритетності в нашому житті. Вона показує, що глобалізм не перекреслює, а активізує завдання національного єднання.
Роман ВАЩУК,
Надзвичайний і Повноважний Посол Канади в Україні:
— Обмін освітою — вулиця із двостороннім рухом. Наші держави активно на ній співпрацюють. І я дуже радий долучитися до освітньої мозаїки.
Микола ПЕТРУШЕНКО, Олександр ЛЕПЕТУХА (фото), «Урядовий кур’єр»
Ми в Google+