ЗАТРИМКА
Добрі наміри щодо розвитку медичної інфраструктури на периферії знову впираються
у перебої з фінансуванням
Цей медичний підрозділ мав би стати зразковим для всієї Одещини. Після капремонту Татарбунарська райлікарня повинна отримати майже нове сучасне інфекційне відділення. Воно має бути боксованим, тобто забезпечуватиме цілковиту ізоляцію хворих. Тут передбачено вхід і вихід з різних боків будівлі — аби ті, хто видужав, не мали жодного контакту з хворими. А ще — спеціальні передаточні шафи для їжі та комплект протичумних костюмів з респіраторами, які ми бачили хіба що у голлівудських апокаліптичних фільмах.
«Від початку цей заклад планували як міжрайонне відділення для особливо небезпечних інфекцій, — каже головний лікар Михайло Ткаченко. — Ні в Сараті, ні в Арцизі, ні в Тарутиному таких відділень немає. Якщо спалахне якась епідемія — в нас буде госпіталь особливо небезпечних інфекцій».
Утім, особливо небезпечним інфекціям доведеться зачекати. Через перебої із фінансуванням ремонт, що мав завершитися ще до кінця минулого року, заморозився на невизначений термін. Загальна вартість капремонту перевищує 2,5 мільйона гривень. Мільйон лікарня отримала, і будівельники його освоїли належно. Михайло Ткаченко задоволений якістю вже виконаних робіт і непокоїться, що через зволікання з фінансами лікарня може втратити сумлінного підрядника.
Капремонт інфекційного відділення виконують коштом обласного бюджету. Начальник відділу з питань економіки та бюджету апарату Одеської облради Ігор Усатюк каже, що затримка з фінансуванням об’єктів на кшталт татарбунарського нині типова: «Ви ж знаєте, яка ситуація з фінансуванням незахищених статей загалом у країні».
Коли вдасться розморозити ремонт інфекційного відділення, Ігор Усатюк прогнозувати не береться. Однак вважає, що такі прикрі затримки не дискредитують регіональну ініціативу «Народний бюджет» — вона передбачає участь громади у розподілі певної частини бюджетних коштів.
Люди загалом розуміють, що найдемократичніший механізм розподілу бюджетних коштів мало чим зарадить, коли розподіляти, власне, нічого. Тож радо приймають те, що таки вдається отримати з бюджетного кошика, але при цьому що можуть, роблять власними силами.
Михайло Ткаченко задоволений тим, що торік пощастило отримати 170 тисяч бюджетних гривень на капремонт баклабораторії: «Для нас баклабораторія — це можливість заробляти щороку 300 тисяч гривень. На жаль, нині ми ці гроші віддаємо санепідстанції». У нинішніх умовах медики рахувати гроші вже давно навчилися. За рахунок внутрішніх резервів вдається заощадити чимало. «Дах в амбулаторії в Тузлах (село на околиці району. — Авт.) робили власними силами наші працівники, — каже Михайло Ткаченко, — тож вклалися у 100 тисяч гривень. Заощадили майже 40, і цим коштом встановили 17 пластикових вікон і двері».
Головний лікар із радістю говорить про три нові машини швидкої допомоги, про сучасний рентгенапарат, про ліфт у поліклініці, чого не має жодна із сусідніх райлікарень, про комп’ютери майже у всіх фахівців. Усе це затьмарює одна прикра обставина: вбога зарплата лікарів. Ініційовані губернатором 200 гривень доплати для середнього та молодшого персоналу — істотна підтримка для санітарки з окладом 1100—1200 гривень, але кардинально виправити ситуацію вони не можуть.
«Багатьом випускникам шкіл ми даємо направлення в медичні виші, а вони потім знову до нас — просять відкріплення», — бідкається голова Татарбунарської райдержадміністрації Наталя Кожухаренко. Проживши 6 років в Одесі, відчувши різницю, молодь не хоче повертатися в містечко, де навіть водогону немає. В кращому разі відпрацьовують належні за законом 3 роки.
Допомога у квартирному питанні, звісна річ, могла б істотно посприяти закріпленню молодих фахівців. Одну квартиру таки було виділено сім’ї вчителя та лікарки. Ще на два помешкання спромоглися місцеві сільради. Але ж потреба, за підрахунками місцевої влади, — 48.
«Приїхав молодий фахівець — має бути квартира чи хата, мають бути умови», — мріє Наталя Кожухаренко. Бо прикро, коли на всіх цих нових рентгенапаратах, у відремонтованих та обладнаних відділеннях і лабораторіях, по суті, нікому буде працювати.