Попри не зовсім спекотну погоду, питання відпочинку дітей цього літа для багатьох батьків таки стало пекучим. На форумах у соцмережах мами обмінюються хто емоціями, хто досвідом організації відпочинку свого чада в літній період. З їхнього листування випливає, що пришкільні табори — це не зовсім те, чого хотілося, якщо дитині навіть і пощастило в такий потрапити. Бо вона зайнята не повний день, а якщо живе у великому місті, то про оздоровлення не йдеться зовсім. Порада психологів про зміну обстановки не дотримується. Ті самі шкільні стіни, їдальня, той самий шлях, що і під час навчального року. Можна збожеволіти!
Відстань — не завада
Аналізую епістолярію мам, і напрошується висновок, що багатьох цікавить відпочинок неподалік від дому, проте у зеленій зоні з розважальними і спортивними програмами. Як виявилося, щоб потрапити в табір під Києвом цього літа, треба було бронювати місце задовго до закінчення навчального року. Вартість путівок у радіусі навколо столиці різна: від 3 до 8 тисяч гривень.
Табори з вищою ціною путівки обіцяють, що в ньому буде невелика кількість дітей, уроки іноземної мови, а то навіть і постійне спілкування нею. Ще одна перевага для батьків — те, що в будь-який момент вони мають змогу відвідати дитину. Звісно, душа спокійна. Проте, як переконався «Урядовий кур’єр», на відстані 200 кілометрів від столиці відпочити і оздоровитися ваша дитина може дуже добре.
Друзі, повітря, харчування і нічого зайвого
У рясному сосновому бору на площі 8 гектарів ховається дитяче містечко. На чотирьох вулицях — Казковій, Сонячній, Лісовій і Залізничників розташувалися 15 будиночків дитячого оздоровчого табору «Гайдарівець». Нинішня перша зміна вже добігає кінця. Директор табору Юрій Куреня веде територією і розповідає, що це його 39 зміна тут. Щоразу душа болить від думки про розлуку з дітлахами, та дарма, це лише мить, бо вже за кілька днів територію знову заполонять понад дві сотні галасливих хлопчиків і дівчаток. Серед них будуть і давно знайомі, і зовсім ще новачки. До речі, тут є й шестилітки. Для них табірна зміна — своєрідна пробна куля адаптації до нового колективу перед першим класом. Юрій Куреня запровадив навіть таку собі відзнаку. Діткам, хто наважився у шість років провести частину літа на відстані від батьків у колективі непосидючих, різних за характером і вдачею ровесників, наприкінці зміни вручають нагороду. Торік, наприклад, це були щоденники. А батьків шестирічок нагороджують дипломами.
— Різні моменти пережив табір за 49 років роботи, — розповідає Юрій Куреня, — але з усіх негараздів виходив достойно. Не без допомоги шефів, а це дирекція Одеської залізниці. Нехай нині то невеликі кошти, але їх щороку надають на потреби табору. Тут поставили завдання максимально наблизити умови перебування дітей до домашніх. І не лише в матеріальному плані, замінивши старі ліжка на новенькі з ортопедичними матрацами, почепивши сучасні жалюзі на вікна тощо. Ні. Головне тут — психологічна обстановка.
Без п’яти хвилин четверто?класник Артур Дубовий приїхав удруге відпочивати з селища Цвіткове. Каже, що найбільше подобається атмосфера в таборі. Бо тут не треба, як удома, з друзями щось ділити. Не розуміє, як так виходить, але радіє, що немає потреби сваритися, з’ясовувати стосунки кулаками. А може, просто ніколи? Адже програма перебування в таборі розписана, ні, не лякайтеся, не по хвилинах. А в такий спосіб, щоб діти змогли і поїхати на екскурсію, і покататися на катері, й відвідати музей. А якщо дає змогу погода — купатися. А ще — просто посидіти, поговорити чи погасати на спортивному майданчику, чи «потусуватися» на дискотеці. Та навіть на пляжі, граючись, діти мають змогу щось змайструвати із природного матеріалу. А його тут багато, просто під ногами: шишки, гілочки, кора дерев. Чогось навчають вожаті, чимось діляться між собою. Як розповів Артур, цього разу вожаті запропонували виготовити з кори маленькі човники з вітрильцями, загадати бажання і пусти за течією по Дніпру. Нехай здійснюються дитячі мрії!
«Як я провела літо»
А наступний день готує дітворі нові розваги. Багато співрозмовників радіють, що на відпочинку можна зробити те, чого не зробиш удома. Наприклад, запам’яталося свято печеної картоплі, похід із приготуванням і поїданням шашлику, конкурс татуювань аквареллю, пізнання зоряного неба під банею пересувного планетарію, день Нептуна.
П’ятикласниця Оля мешкає в селищі Гречківка. Там є річка, проте можливості купатися немає. Батьки не дозволяють самій ходити до водойми, і це правильно. А за роботою та господарством мама чи тато нечасто може вирватися з донькою на відпочинок. Тому дівчинка радіє, що вони вдруге відгукнулися на її прохання і придбали путівку в табір. Якщо у школі доведеться писати твір на тему «Як я провела літо», то, за словами дівчинки, вона обов’язково напише про дні, проведені в таборі, про нових друзів, про все нове, що дізналася тут. А ще неодмінно напише й про домашній відпочинок, бо вдома теж цікаво з друзями, яких у дівчинки багато. Очевидно, це тому, що вона не любить сваритися і знаходить скрізь компроміс і позитив, навіть у тому, що вдома ще й мамі слід допомагати. І нічого страшного в цьому немає, вважає дівчинка. «Ось і в таборі, якщо ми не поллємо молоді сосонки, то хто це зробить? Наступного року хочу побачити, чи деревця наздоженуть мене у зрості».
Нині модно приїжджати в «Гайдарівець» не вперше. Вп’яте чи вшосте — оце тема. Тому й домовляються про колективний заїзд ще з зими через соцмережі. А директор як педагог, колишній директор школи, не втримується і дає домашнє завдання: розповісти про відпочинок у таборі, щоб наступного року приїхати сюди вже із шкільними друзями.
Ольга ПРОКОПЕНКО,
«Урядовий кур’єр»,
(фото автора)
Ми в Google+