Можливо, моє наболіле порівняно з тим, що нині відбувається в державі, й не варте уваги — біди різної величини і значення. Але коріння в них спільне: гідність — Людини, Народу, Держави. Адже це вона зібрала українців на Майдан. Я також відстоюю свою гідність і справедливість. Бо без них у нас не буде країни, в якій хочемо жити ми і якою пишалися б прийдешні покоління.
Спочатку все було ніби просто і ясно. Я підготував рукопис книжки «Дорогами війни». У ній розповідалося про 140 фронтовиків, які пройшли різними дорогами війни. З усіма зустрічався особисто, записав їхні розповіді. Це був підсумок моєї півстолітньої праці.
Матеріали для друку влітку 2004 року віддав у черкаське видавництво ПП «Відлуння-плюс». Сюди я звертався не вперше, тож із директором О. І. Прилуцьким усно домовився, що книжку накладом 500 примірників буде надруковано до 1 січня 2006 року і повністю оплачено. Вартість видання мала становити 8913 гривень. Народний депутат Віктор Тимошенко погодився спонсорувати видання, і двома частинами по 4456,5 гривні 23 серпня та 19 жовтня 2005 року акціонерний банк «Легбанк» переказав гроші видавництву. Проте там мені сказали, що надійшло лише 4000 гривень і почали вигадувати різні причини, щоб загальмувати роботу над виготовленням книжки: то коректори змінювалися, то машина ламалася, то необхідно було терміново друкувати іншу книжку тощо.
Протягом 2005—2006 років я з Кам’янки у видавництво приїздив 52 рази, і все безрезультатно. Став просити видати певну кількість примірників хоч би на цю названу мені суму — чотири тисячі гривень. Не почули.
Щоб якось зрушити справу з місця, в 2007 році зі своєї пенсії вніс тисячу гривень, ще п’ятсот гривень переказав «Укрінбанк». Разом 5500. Уже на цю суму прошу щось надрукувати. О. І. Прилуцький категорично відмовляється і аргументує тим, що всі гроші використано на підготовку шести оригінал-макетів, тоді як я підписував лише один 15 лютого 2007 року. Який цинізм! До речі, за виготовлення оригінал-макета в кошторисі витрат на видання цієї книжки вказано суму 1060 гривень, тоді як у калькуляції вказано іншу суму — 4423 гривні.
Таке зневажливе ставлення і приниження гідності змусило мене звертатися до місцевої прокуратури, суду, в державні органи. Усього не описуватиму. У відповідь усе та ж сумна для мене пісня — формальні відписки про те, що підстав для втручання правоохоронних органів немає. Тільки після звернення до колишнього генерального прокурора О. І. Медведька було проведено об’єктивну перевірку за участі КРУ і встановлено, що гроші на друк книжки повністю перераховано ще в 2005 році.
Були ще суди, які повернули мені 1000 гривень, дискету з текстом і відібрали й без того слабке здоров’я. А запитання залишилися. Наприклад, куди поділися спонсорські гроші? Чому не притягли до кримінальної відповідальності директора видавництва О. І. Прилуцького та головного бухгалтера С. В. Стадника? Хто дасть правову оцінку прокурорам і суддям, які відмахувалися від мене, як від настирливої мухи, і приймали рішення, ніби нічого не було. Може, за таку роботу частину з них, наприклад М. Л. Лісового та Д. М. Пидорича, підвищили в посаді?
Це такий мій, можливо, нехарактерний приклад. А скільки простих людей без орденів і заслуг стикається з хапугами та правоохоронною системою і не може довести, що один плюс один — це два, а не щось інше?
Тому й збираються громадяни на Майдани відстоювати свою гідність. Сподіваюся, що нова влада буде чистішою й чеснішою і не даватиме приводу боротися з нею майданними та іншими методами.
Федір ЛЮДНИЙ
для «Урядового кур’єра»
ДОСЬЄ «УК»
Федір Людний. Інвалід Великої Вітчизняної війни. У 16 років пішов на фронт і потрапив у Корсунь-Шевченківський котел. Кавалер чотирьох орденів. Полковник у відставці. Почесний громадянин м. Кам’янка на Черкащині. Почесний краєзнавець України. Автор шести книжок. Має загострене почуття справедливості, тому часто потрапляв у неприємні ситуації. Попри поважний вік, сповнений енергії й творчих планів.
Ми в Google+