НА КОНТРОЛІ «УК»

Обвал стіни найбільшої вежі Старого замку в Кам’янці-Подільському оголив проблеми
в галузі реставрації пам’яток архітектури

 Це місто унікальне. У старій його частині розміщено 145 пам’яток архітектури! Тож коли 1 серпня цього року частина вежі Нової Західної обвалилася, цей гуркіт почула вся Україна. Долею пам’ятки національного значення перейнявся уряд, виділивши кошти на її збереження. Зрозуміло, фахівці науково-реставраційного інституту  «Укрзахідпроектреставрація» назвуть причини обвалу. Однак  «Урядовий кур’єр» провів власне розслідування.

Національна пам’ятка стала довгобудом

Обвал стався близько 16 години. Працівники Державного історичного музею-заповідника негайно повідомили про це директору Віктору Травінському.  «Першою думкою було, чи не постраждали люди? — розповідає він. — Адже стежкою під стінами башти ходять місцеві жителі, туристи. МНСники запевнили, що під завалами людей немає. На саму башту ми нікого не пускали, бо вона є об’єктом незавершеного будівництва».

Менш ніж за годину після обвалу міський голова Михайло Сімашкевич провів нараду на місці події за участю своїх заступників та депутатів міської ради. В її роботі також взяли участь науковий керівник реставрації Старого замку, автор проекту реставрації башти Ольга Пламеницька та генеральний директор Національного історично-архітектурного заповідника  «Кам’янець» Василь Фенцур. Своїм розпорядженням міський голова створив комісію з ліквідації надзвичайної ситуації, яку очолив його перший заступник Григорій Горшунов.

«Матеріали для оцінки проекту виконаних робіт ми направили до науково-реставраційного інституту  «Укрзахідпроектреставрація». Після   експертизи вони нададуть докладні висновки про причини обвалу. На їхні проектні й пошукові роботи шукаємо 120 тис. грн, яких у бюджеті немає. Тільки після цього ухвалюватиметься рішення, що робити далі:  розбирати чи консервувати у теперішньому стані», — повідомив Григорій Горшунов. 

Байдужість гірша за ядро гармати

Завідуюча сектором реставрації НІАЗ  «Кам’янець» Валентина Лобова неохоче погодилася бути моїм гідом. Вона кілька років тому висловила свою думку про хід реставрації і мала за це на горіхи. З її слів, у 2003-2004 рр. реставрацію башти починав НІАЗ. Потім О. Пламеницька почала розробляти науково-проектну документацію для пристосування цієї пам’ятки під щось. Так з’явився проект залізобетонного перекриття. Всередині башти потужні залізні швелери, які тримають стелю, видаються неприродними у пам’ятці архітектури. У ході реставрації велася добудова башти: парапет з бійницями по периметру, дерев’яна галерея. За авторським проектом башта історично не мала даху, бо її верхній ярус призначався для гармат. Обвал стався там, де зроблено водостоки. Один з них заріс бур’яном.

За структурою майже 3-метрові стіни башти схожі на бутерброд. Зовнішня і внутрішня кладки заповнені камінням і піском (забутовкою), які скріплені розчином. Ця методика будівництва пов’язана з наукою про фортифікацію: коли ядро попадало у стіну, воно у забутовці глушилося.  «На башті утворився басейн під відкритим небом. Водозливи не могли скинути усю кількість води, бо були зроблені з відхиленням від технології. Вода йшла у стіну, що і стало причиною обвалу», — підсумувала Валентина Лобова. 

По суті, цю причину назвала й автор проекту, якій я зателефонував в її київський офіс.  «Вивід води мав бути через лотки. Та їх змонтували не з цільного блока, як ми проектували, а зі шматків, з’єднаних між собою цементом у товщі стіни. Стояло воно так щонайменше три зими. І поступово вода почала дренувати у мури», — сказала пані Пламеницька.

З автором проекту не уклали договору

Реставрація башти тривала з 2003 по 2007 рік. Це було зумовлено тим, що кошти виділялися частинами.  Тож і проектувалося та будувалося шматками. Якщо проектанти фактично не змінювалися, то підрядники — часто. Реставраційні роботи у різні роки виконували три місцеві фірми. Замовником спочатку був Державний історичний музей заповідника, а в 2005 році — УЖКГ. 

«Технагляд у відповідності до будівельних норм повинен бути організований замовником. У процесі реставрації НІАЗ  «Кам’янець» має лише дорадчий голос. На жаль, наші зауваження тоді сприймалися міською владою так, як ніби ми лише заважаємо працювати», — сказав Василь Фенцур. А ось що сказала по телефону О. Пламеницька:  «Я  процесу монтажу не бачила. Зі мною як автором проекту не укладали договору на авторський нагляд. Епізодично, коли я там була, щось записувала у журнал нагляду, але це не легітимний нагляд». 

У Григорія Коршунова, який зараз виконує обов’язки міського голови, я поцікавився:  «Чому функції замовника від музею було передано до УЖКГ?» Відповідь на це запитання була така:  «Розберемося». Але ж  ідеться про державні кошти. І не тільки по цьому об’єкту.

Реставрацію пустили  на самоплив

На реставрацію башти Нової Західної, яка ще не закінчена, використано близько 1,2 млн грн. Ліквідація обвалу обійдеться в більшу суму. Г. Горшунов назвав низку пам’яток архітектури, які перебувають в аварійному стані. Тож варто дослухатися до думки фахівців, щоб недбалість не призводила до нової біди, а мільйони не викидалися на вітер. Ось що я почув від них.

Розтягнуте по роках фінансування призводить до того, що  проектування і реставрація робиться шматками. Тому гроші часто марнуються. Дошкуляє й те, що кошти розпорошуються по об’єктах. Дуже потерпає галузь від того, що зруйновано цілісну систему щодо реставрації пам’яток. Раніше в Кам’янці-Подільському розміщувалося міжобласне спеціалізоване науково-реставраційно-проектно-виробниче управління, яке обслуговувало Вінницьку, Житомирську, Чернівецьку, Тернопільську, Хмельницьку області. У ньому працювали профільні фахівці, велася спеціальна підготовка робітників. А тепер для ведення реставраційних робіт можна просто купити ліцензію. Часто замовниками виступають організації, які за своєю функцією далекі від реставрації.  

ДОВІДКА «УК»

Башта розміщена в південно-західному розі Старого замку та виступає в оборонний рів між Старим і Новим замками. Первісний 5-кутний об’єм башти, збудований 1544 р. Іобом Претфусом, було зруйновано 1672 р. турками та перебудовано у період турецької окупації. Наприкінці XVIII ст. два верхні яруси башти  перебудовувалися для влаштування високих вузьких бійниць. Башта не мала даху, перекриття 6-го ярусу було майданчиком для гарматного бою, над яким вивищувався парапет зубців і бійниць 5-го ярусу з дерев’яною бойовою галереєю. На початку 1960 р. на башті було виконано протиаварійні та консерваційні роботи.

 КОМПЕТЕНТНО

Василь ФЕНЦУР,
гендиректор НІАЗ  «Кам’янець»:

— Експерименти над пам’ятками слід припинити. Замовники, які займалися питаннями організації робіт комунального характеру, раптом стали фахівцями з реставрації пам’яток. А до пропозицій наших фахівців не завжди прислухалися. Звідси і наслідки. Спеціалісти заповідника повинні вести об’єкт від початку до кінця: від організації науково-дослідних робіт, розробки проектної документації і найголовніше — організації реставраційно-ремонтних робіт. Так раніше було і був результат. Так відреставровано Замковий міст, комплекс Руської брами тощо.