Звістка про перемогу дільничного інспектора міліції Юрія Камінського з Романівського району Житомирщини на всеукраїнському конкурсі дільничних інспекторів міліції прозвучала дещо несподівано, адже криміногенна ситуація в цій області — одна з найблагополучніших в Україні, а згадуваний район — один із найспокійніших, де, здавалося б, правоохоронцям ніде проявити ні високого професіоналізму, ні, тим паче, героїзму в боротьбі зі злочинцями.
Проти «лома» — в два прийоми
Втім, навіть побіжного знайомства з роботою дільничних Романівського району вистачило, аби скептицизму поменшало. Насамперед через те, що лише семеро працівників цієї служби опікуються забезпеченням порядку в 64 населених пунктах району. Неважко підрахувати, що на кожного з дільничних припадає в середньому по дев’ять сіл(!), тимчасом як увесь автопарк обмежується одним на всіх стареньким автомобілем. За таких умов навіть оперативне реагування на заяви громадян стає непростим завданням. Проте криміногенна ситуація в районі цілком контрольована, через що новий автотранспорт та інші технічні засоби спрямовують у першу чергу до проблемних регіонів області.
Звісно, не варто скидати з рахунку того, що Романівщина розташована віддалік від головних автодоріг та залізниць. Але навіть у багатьох більш віддалених поліських селах помітно неспокійніше. Скажімо, місцевий люд не ризикує залишити на ніч у дворі навіть дірявої залізної миски, а періодичні крадіжки дротів із діючих ліній електропередач стали справжнім лихом. Романівщина від засилля «металістів» не потерпає. Заслуга в цьому і правоохоронців, і місцевої влади. Перші не допускають роботи «підпільних» заготівельних пунктів, а владні структури напрочуд вимогливі до видачі дозволів на прийом металобрухту. Як наслідок, спрацьовує цілком ринковий механізм: немає попиту на крадений метал — немає ні пропозиції, ні сенсу у крадіжках.
Ще один чинник, що сприяє боротьбі зі злочинністю, — громадські формування з охорони правопорядку, що діють у чотирьох найбільших населених пунктах району. Власне, в українському селі завжди найвищими чеснотами були працелюбство і чесність, отож не дивно, що сільським і селищним головам, якщо вони справді дбають про інтереси своїх громад, не так уже й складно організувати місцевий актив на охорону спокою односельців, в чому не менше, ніж вони, зацікавлені правоохоронні органи.
Чи лише в силі — сила?
Ще одним приємним сюрпризом стало знайомство з кращим дільничним України — старшим лейтенантом міліції Юрієм Камінським. Стрункий і високий юнак, про якого не скажеш, що він богатирської статури, вразив своєю… добротою. На переконання правоохоронця, на його дільниці (а це половина райцентру Романів та шість приміських сіл) сімейні скандали, п’яні дебоші і дрібні крадіжки стаються насамперед через бідність людей, які не завжди мають роботу чи достойну винагороду за неї. Саме переконаність молодого офіцера, що більшість правопорушників — не закоренілі злочинці, а жертви життєвих обставин, визначає і його ставлення до «підопічних», і громади до самого дільничного. Тож уже не дивуєшся, коли бачиш, як Юрія Камінського в обійстях односельців зустрічають як доброго знайомого.
Більше того, колеги правоохоронця розповіли, що цієї суворої зими до його суто міліцейських обов’язків додалися ще й опікунські завдання. Насамперед ідеться про невеликі села, де, як наприклад у Синяві, з 19 місцевих жителів — 17 пенсіонерів. Отож дільничному доводилося не лише перейматися тим, щоб ніхто не зазіхав на добро ветеранів, а й прокидати доріжки в снігу та закуповувати хліб для тих, хто не мав здоров’я для самостійних «вилазок» за межі садиб.
У кожного — своя нива…
Ще однією несподіванкою стало, що кращий дільничний України за освітою… агроном. Юридична ж підготовка Юрія Камінського обмежується кількома місяцями навчання у Житомирському училищі професійної підготовки працівників міліції. Але продемонстрований ним на всеукраїнському конкурсі рівень спеціальних знань та фізичної підготовки красномовно засвідчив, що навіть серед професіоналів він один із кращих.
Звісно, базові знання дала школа міліції, та, як вважає молодий дільничний, своїм особистим успіхом він завдячує насамперед наставникам і всьому колективу Романівського райвідділу міліції. Адже не секрет, що нині багатьом правоохоронцям бракує саме практичного досвіду. Тож важко переоцінити важливість у професійному становленні молодих правоохоронців їх безпосереднього наставника — начальника сектору дільничних інспекторів майора Володимира Луценка, за плечима якого майже 20 років служби на нелегкій «дільничній ниві». Звісно, на ній не сіють зерно і не жнуть урожай, та від того, що кинуть у душі людей — зло чи справедливість, великою мірою залежить і авторитет міліції, і безпека кожного з нас та поведінка тих, хто ставить себе поза нормами моралі і закону…
Нам потрібна «зірка шерифа»?
Цілком прогнозованою відповіддю на запитання про шляхи підвищення ефективності роботи дільничних мали б стати нарікання на брак транспорту та низьку зарплату. Натомість і Юрій Камінський, і його старші колеги в один голос заявили, що найбільше зло від… байдужості. Навіть найкращий дільничний, який знає в обличчя кожного на підвідомчій території, не завжди встигне адекватно відреагувати на проблемну ситуацію в тій чи тій сім’ї, якщо всім довкола до цього «не буде діла». Причому йдеться не про «словесні декларації», а про виховання ще зі шкільної лави відповідальності і за себе, і за тих, хто потребує допомоги чи турботи.
Мимоволі з ностальгією згадуєш юних «тимурівців», які за участі вчителів і представників місцевої влади колись опікувалися самотніми односельцями поважного віку. Це було найліпшим способом виховання у молоді поваги до ветеранів та їхніх заслуг. А нині силами лише дільничних інспекторів кожного з одиноких пенсіонерів турботою не охопиш, тим паче, що у міліції дещо інші завдання.
Ще один «головний біль» романівських правоохоронців — проблеми з функціонуванням місцевої дитячо-юнацької спортивної школи, вихованцем якої, до речі, свого часу був Юрій Камінський. Звісно, молодь знайде, чим зайнятися, та чи гідна альтернатива спорту пиво, навіть якщо воно від найкращого вітчизняного виробника?
Вже звичним «штампом» стали слова, що дільничний інспектор міліції на підвідомчій території — слідчий, експерт, психолог і представник влади в одній особі. Особливо у сільській місцевості, де до райвідділу міліції іноді десятки кілометрів бездоріжжям. Однак чому тоді в наших аніскіних немає навіть законного права зупинити підозрілу автівку, перевірка якої — виключно прерогатива працівників ДАІ? Чи не варто наділити українського дільничного у сільській глибинці правами його американських колег, «Зірка шерифа» на грудях яких, на відміну від значка «Дільничний інспектор міліції» — справді свідчення особливих повноважень?
В ТЕМУ
Реагувати на порушення зможуть швидше
Людмила ЩЕКУН,
«Урядовий кур’єр»
Перший заступник міністра внутрішніх справ України Віктор Дубовик в урочистій обстановці вручив працівникам ГУ МВС України в Криму ключі від 25 легковиків. У міліцейському главку автономії повідомили, що автомобілі перебуватимуть у користуванні підрозділів громадської безпеки і кримінального блоку, а це додасть правоохоронцям оперативності та мобільності.
Звертаючись до колег, Віктор Дубовик привітав їх із поповненням автомобільного парку і зазначив: «Не секрет, що думка населення про роботу нашого відомства багато в чому залежить від швидкості реагування на скоєні правопорушення та їх своєчасне припинення. Тепер мені дуже приємно виконати доручення міністра внутрішніх справ і вручити вам ключі від нових службових автомобілів. Упевнений, що новий автотранспорт, виділений відомством, буде корисним і у чіткості організації забезпечення громадського порядку на півострові, і в поліпшенні умов службової діяльності кримських правоохоронців».
Нові автомобілі освятив настоятель храму-каплиці Георгія Побідоносця ієрей Олег і благословив кримських міліціонерів на ратну службу на благо українського народу.
Ми в Google+