Із головним тренером збірної України зі стрибків у воду ми розмовляємо в новенькому Центрі олімпійської підготовки, який у вересні минулого року відкрився на київському масиві Теремки. Побудований за ініціативою президента національної федерації Ігоря Лисова, він відповідає всім сучасним вимогам.

Над головою щось гуркотить. Тамара Володимирівна посміхається:

— Не звертайте уваги — прямо над нами зал, там зараз наша команда тренується. Перш ніж стрибати у воду, потрібно добре попрацювати в залі.

Заслужений тренер країни Тамара ТокмачоваПовітряна подушка у воді

— Тамаро Володимирівно, судячи з усього, скарги на протяги, відсутність залів для акробатики та інші негаразди залишилися в минулому?

— Справді, ми отримали повноцінний Центр олімпійської підготовки, в якому можна готувати майстрів високого класу. Донедавна ми відставали від наших головних конкурентів на міжнародній арені — Китаю, Росії та Німеччини буквально в усьому, що стосувалося технічної підготовки. Адже, плануючи тренувальні збори, ми могли розраховувати лише на обмежену кількість біль-менш пристосованих водних арен.

— Тепер ситуація змінилася на краще?

— Справа в тому, що в нашому виді спорту треба кожен рік кардинальним чином ускладнювати програму. Інакше нема на що сподіватися на наступних літніх Іграх-2016 у Ріо-де-Жанейро. Ніні лідери збірної тренують стрибки з найвищим коефіцієнтом складності. Справа це дуже непроста: опановувати елементи ультра-сі можна тільки займаючись на так званій повітряній подушці. Думаю, далеко не всі знають про існування такого технічного пристрою. У басейні він розряджає щільність води. Іншими словами, допомагає спортсменам на заняттях тренувати нові надскладні стрибки. У спортсменів практично зникає острах перед можливими травмами, адже подушка виконує роль надійної страховки. Наші суперники користувалися благами технічного прогресу вже протягом тривалого часу, а нам донедавна про таке залишалося тільки мріяти. Варто додати, що лідерам національної збірної доводиться виконувати по 30 тисяч стрибків на рік. У нашому технічно складному виді спорту залежність пряма: немає бази — немає олімпійських медалей.

На жаль, державний центр ще не оформлено офіційно — не підписано необхідні папери в Міністерстві молоді та спорту, а тому не розпочато в повному обсязі фінансування. Поки що грошей вистачає лише на «перші номери» збірної, а нам потрібно дивитися вперед, думати про Олімпіаду-2020. Дається в знаки і складна політична ситуація в країні. Через це ми не зуміли наприкінці минулого року провести відкритий Кубок України, в рамках якого повинна була відбутися презентація нового спортивного комплексу. У свою чергу на популярні змагання серії «Гран-прі», що проходили в німецькому Ростоці і Мадриді, наші стрибуни їздили власним коштом.

Варто подякувати телепередачі

— Тамаро Володимирівно, чи можна сьогодні вважати стрибки у воду популярним видом спорту в Україні?

— Донедавна — точно ні. Самі розумієте: лише десяток п’ятдесятиметрових басейнів на всю країну це замало. Але коли на одному з популярних вітчизняних телеканалів запустили проект «Вишка», хлопці і дівчата наче прокинулися. Ми отримали могутній поштовх, якого навіть не чекали. Тепер до дитячо-юнацької школи на Теремках черга з діточок. Дай Бог, щоб це не виявилося лише тимчасовим захопленням. Адже в багатьох країнах Старого Світу стрибки у воду настільки популярні, що там навіть проводять університетські змагання.

— Можливо, одна з причин стриманого інтересу — побоювання батьків?

— Травми існують у будь-якому виді спорту. Коли до нас приходять п’ятирічні діти, перші два роки ми намагаємося просто прищепити їм любов до спорту. Діти повинні бігти до нас з радістю, чекати тренувань. Вони мають відчувати любов і підтримку тренерів, а в колі однолітків — знайти другу сім’ю. Це не просто гучні слова, а життєвий досвід. Людину не можна змусити робити щось через силу, свою справу вона повинна любити. А ще — поважати свою країну, пишатися нею, вважати честю захищати її кольори на міжнародній арені. Для кращих із них перші офіційні змагання — чемпіонат Європи — починаються з 14 років. Хлопцям і дівчатам, яким пощастило дебютувати на такому високому рівні, ми не втомлюємося повторювати: ви представляєте Україну.

— Журналісти вже неодноразово висловлювали неординарну думку: запросити на береги Дніпра китайських тренерів. Як ви ставитеся до такої ідеї?

— На мій погляд, успіхи стрибунів із Піднебесної залежать не від якихось секретних методик або таємничих знань. Рецепт стабільних перемог — державна програма розвитку цього виду спорту плюс величезний вибір виконавців. Ланцюжок — спортивна база, фармакологія, медицина, калорійне та збалансоване харчування — працює без збоїв. А у нас обов’язково знайдеться слабка ланка або в медицині, або у фармакології. Скажімо, наші стрибуни нині харчуються на 97 гривень у день. Чи можна на таку суму організувати повноцінну підготовку? Проте я все-таки згодна з тим, що високопрофесійного китайського фахівця до нашої збірної варто запросити. Щось нове в тренувальний процес він неодмінно привнесе.

Нові пари в синхроні

— Уболівальники вже звикли до того, що з чемпіонатів Європи та світу наші стрибуни без нагород не повертаються. Якщо не в синхронних, то в індивідуальних стрибках, але медалі різного ∂атунку наші лідери завойовують. Які останні новини з табору головної команди країни?

— У нас з’явилися нові пари в синхронних стрибках: Ілля Кваша виступатиме разом із Олександром Горшковозовим на триметровому трампліні. На жаль, колишній партнер Іллі Олексій Пригоров на торішньому чемпіонаті світу в Барселоні виступив не надто вдало. Сьогодні Кваша і Горшковозов — два беззаперечні лідери збірної на трампліні. Обидва виступали в фіналі світової першості на цьому снаряді. Олександр у в парі з Олегом Колодієм виборов на трампліні «бронзу» на торішньому чемпіонаті Європи.

На вишці Олександр Бондар виступатиме разом із Максимом Борговим, а у дівчат — Олена Федорова і Анастасія Недобєга. До речі, раніше Настя виступала в дуеті з Вікторією Кесар, вони навіть потрапляли в призерки на етапах «Гран-прі». Раніше ми пробували Кесар в дуеті з Ганною Письменською. Тепер хочемо перевірити, яким буде синхрон Недобєги з досвідченою Оленою Федоровою. Під час етапів Світовій серії хлопці виступили непогано, а дівчата ще не притерлися одна до одної. Але до чемпіонату Європи, який відбудеться в серпні, час іще є.

— Чи можуть спортсмени вплинути на рішення тренерів і відмовитися стрибати з кимось у парі?

— Ми, звісно, прислухаємося до думки спортсменів, проте професіоналізм ніхто не відміняв. Треба, означає — треба, а дружити чи не дружити краще за межами басейну. На вишку або трамплін  кожен спортсмен виходить задля перемоги.

— На телеекрані під час змагань ви напрочуд стримана, власних емоцій майже не видаєте.

— Мені постійно потрібно контролювати свої емоції, адже вони миттєво передаються стрибунам. Якщо тренер почне бігати уздовж бортика, кричати, розмахувати руками, то просто позбавить спортсмена впевненості в собі. Коли наші стрибуни з’являються на вишці або на трампліні, я вже знаю, чи буде стрибок вдалим. Але я повинна їм показати, що упевнена в їхній роботі. Кожен спортсмен — яскрава індивідуальність: одному даси пораду перед стартом, і він сам може контролювати весь стрибковий процес; іншому потрібно постійно відчувати поруч плече тренера. Такого треба підбадьорити, налаштувати.

— Під час змагань, наприклад з легкої атлетики, спортсмени постійно у полі зору глядачів. Ми бачимо, як вони налаштовуються, чим займаються. У стрибунів у воду все відбувається за кадром.

— Хоча дуже схоже. На важливих змаганнях (скажімо, на Олімпіаді) стрибкова програма триває 3 години, кожен учасник робить по шість спроб. У перерві кожен поводиться по-різному: хто музику слухає, хто банани їсть, хто спить. Відчуття настільки загострюються, що спортсмени відчувають навіть мінімальну зміну температури води. Інколи скаржаться: трамплін слизький. Або було дуже гаряче, як, наприклад, у Барселоні. Однак трамплін був слизьким для всіх. Тож, аби не «засудили», будь на голову вищим від суперника. Якщо ж ми їх жалітимемо (мовляв, бідний ти мій, нещасний), то і будуть вони у нас бідні та нещасні. А нам потрібні — сильні й упевнені в собі.

Трамплін на вишці

— Сьогодні важно уявити собі стрибки у воду без синхронних пар, які з’явилися у програмі змагань тільки 15 років тому. Що нового варто очікувати вболівальникам у найближчому майбутньому?

— Ось з’явився мікст: команда, до складу якої входять хлопець і дівчина, вони стрибають по черзі, причому як з вишки, так і з трампліна. Усього шість стрибків. Дуже видовищний вид. На останньому чемпіонаті Європи від нашої команди його представляли Юлія Прокопчук і Олександр Бондар. Скоро ця новинка з’явиться на етапах Світової серії, думаю, її чекає і олімпійське майбутнє. Стрибки у воду розвиваються постійно, не здивуюся, якщо придумають який-небудь трамплін на вишці.

— Можна говорити про моду у вашому виді спорту?

— Звісно, мода існує. Раніше ось хлопці в шортах стрибали, тепер перейшли на плавки. У дівчат стали більш відкриті купальники. Яскраві, помітні — нігті дівчата в яскравий колір фарбують, використовують для очей туш незмивну, адже телекамери їх беруть крупним планом. Та і перед стрибком судді оцінюють зовнішній вигляд спортсменів. Можу з гордістю сказати: збірна України подобається всім.

Валерій КАЛІНІЧ,
Тетяна ОСАДЧУК
спеціально
для «Урядового кур'єра»

ДОСЬЄ «УК»

Тамара ТОКМАЧОВА. Народилася 17 липня 1962 року в Луганську. Закінчила Луганський педагогічний інститут. Заслужений тренер країни. Головний тренер збірної України зі стрибків у воду. Наша дружина на чемпіонаті Європи-2013 в Німеччині завоювала 4 золотих, 1 срібну, 2 бронзові медалі і стала першою в командному заліку, залишивши позаду команди Росії та Німеччини.