Тому — дам, а цьому — не дам

Рішення останньої сесії Рівненської обласної ради підігріло й без того гарячу бурштинову тему. Напередодні Нового року ще одну фірму депутати ощасливили подарунком під ялинку: надали дозвіл на видобуток бурштину на площі у майже півтисячі гектарів у Сарненському та Рокитнівському районах. Щасливчиком стало ТзОВ «Санкамян», а іншим чотирьом претендентам депутати відмовили. Як пояснив «УК» голова Рівненської обласної ради Микола Драганчук, ці фірми не місцеві і не надали привабливих інвестиційних пропозицій для розвитку регіону. Натомість рокитнівське підприємство «Санкамян» пообіцяло інвестиції на користь Томашгородської громади: обладнання для станції знезалізнення води, будівництво водогону, реконструкцію очисних споруд.

Аргументи  за і проти

Цікаво, що на минулій сесії аналогічні дозволи отримали ще дві фірми — цього разу, до речі, не місцеві. Ті, хто переконував колег голосувати за, наводили приблизно такі аргументи: бурштин все одно видобувають, тільки до бюджету нічого не потрапляє. А тут, мовляв, є інвестиційні зобов’язання: скажімо, у Володимирецькому районі — на два мільйони гривень. Мало? Так, але ж більше ніхто не пропонує. До того ж у громади з’явилася можливість вимагати рекультивації зруйнованих земель, а це насамперед лісові масиви.

Ті, хто були проти, казали: по-перше, жодна з фірм не зареєстрована на Рівненщині, тож місцеві бюджети не поповняться податками; по-друге, два мільйони гривень за приблизно 40 тонн розвіданого лише на родовищі у Володимирецькому районі бурштину — це крапля в морі. Тож нехай парламент нарешті внормує видобуток бурштину, а тоді вже скажуть своє слово місцеві ради.

— Ще 10 років тому наш тодішній народний депутат Микола Шершун не  раз подавав законопроект, який передбачав легалізацію старательської діяльності й виведення бурштину з розряду дорогоцінних каменів. Якщо не помиляюся, в 2010 році парламент навіть ухвалив нарешті закон «Про бурштин», на який одразу ж наклав вето Янукович. Що ж маємо нині? Обласна рада, і не лише цього скликання, звертається і до парламенту, й до Президента, щоб нарешті ухвалити той злощасний закон. Але надія на те, що його ухвалять, дедалі меншає. «То нехай хоч хтось працює легально, нехай хоч щось потрапляє до бюджету!» — каже голова обласної ради.

До речі, ця обласна рада ще на початку минулого року відмовляла всім претендентам на видобуток. Свою позицію пояснювала так: «Будемо відмовляти доти, доки офіційний Київ не ухвалить закон або хоча б постанову Кабміну». Це, до речі, теж один із варіантів розв’язання проблеми легалізації видобутку. А в липні, гучно затримуючи заступника прокурора області за зв’язок із бурштиновою мафією, про це говорив і Генеральний прокурор наш земляк Юрій Луценко: «Щойно  депутати стануть до роботи, вимагатиму від них законодавчого врегулювання бурштинового питання. А поки що це могла б зробити постанова уряду». На превеликий жаль, віз і нині там...

Мовчання  поліщуків —  золото?

Тепер обласна рада поводиться як та казкова сорока: тому — дам, а цьому — не дам. Ті, кому «не дали», вже позиваються до суду, чого й варто було чекати. І за рішенням судів можуть приступити до видобутку. Не принципово якось (якщо не сказати продажно) виходить.

— У таких рішеннях має бути виваженість, — вважає народний депутат Василь Яніцький, виборчий округ якого якраз на бурштиноносній території, у Дубровицькому та Володимирецькому районах. — Але саме виваженості й бракує. Що облраді відомо про немісцеві фірми та їхніх засновників? Чому умовою для отримання дозволів не стала принаймні перереєстрація на Рівненщині, щоб податки надходили до місцевих бюджетів? Урешті, вже давно можна було створити місцеву юридичну особу (наприклад, обласне комунальне підприємство) з прозорими намірами. Підприємство цілком могло б працювати і поповнювати місцеві бюджети до належного нормативного врегулювання питання. До речі, на початку жовтня минулого року така можливість у Верховної Ради була — ось тільки до розгляду законопроектів справа не дійшла.

У тому, що в українського бурштину занадто високі покровителі, вже не сумніваються навіть школярі, які почасти замість шкільної лави сидять на помпах. А малі — на деревах: якщо наближається хтось незнайомий, кукають, як зозулі, попереджаючи старателів про небезпеку. Тут усі знають, хто скуповує каміння, хто й куди його переправляє, але вам ніхто й ніколи про це не розповість. Мовчати поліщуки вміють. І те мовчання може виявитися воістину золотим.

Науковці з ДП «Державна геологічна компанія» оприлюднили цифри: на Рівненщині близько 400 тисяч гектарів бурштиноносних земель, а видобути з них можна майже 20 тисяч тонн каменю. І вважають, що саме незаконний видобуток здешевив український бурштин на міжнародних біржах. Якщо у 2014 році за грам сонячного каменю давали чотири долари, то нині — лише два. Відповідно, й цінність ресурсів бурштину знизили вдвічі. Ось такі невтішні цифри.

У ролі лікарів — лісівники

30 листопада 2016 року на засіданні уряду прийнято рішення про те, що пошкоджені внаслідок незаконного видобутку бурштину землі відновить Держлісагентство. Тобто відповідні держлісгоспи Рівненщини, Волині та Житомирщини. Після рекультивації в межах пілотного проекту землі планують повернути лісгоспам, а ті засадять їх лісовими культурами. Якщо в надрах виявлять залишки бурштину (копачі, кажуть експерти, видобувають до 70% каменю), лісгоспи та виконавці проекту укладуть договір на його видобуток. Виконавці — державні підприємства: ДП «Бурштин України», ДП «Укрбурштин», ДАК «Українські поліметали». Отже, держава хоча б у такий спосіб бере на себе певні зобов’язання.

Ось тільки далі що? Старателі знову залишатимуть по собі нові місячні ландшафти, а держлісгоспи за ними загрібатимуть? Як на мене, без законодавчого врегулювання проблеми, чого комусь дуже не хочеться, це дорога в нікуди.

І насамкінець. У держбюджеті-2016 запланована рента від видобутку бурштину становила 1,5 мільярда гривень. Це тоді як легально тут працювали лише дві фірми: державна  «Бурштин України» та приватна «Сонячне ремесло». Звісно, що така рента для них непосильна, і це визнав  керівник ДФС Роман Насіров. Утім, знаючи, що бурштинове питання все ще законодавчо не врегульоване, у держбюджеті-2017 заплановано… (скільки б ви думали?) близько 4,3 мільярда гривень цієї ренти. 

Натомість пристрасті на Рівненщині не вщухають: незважаючи на передноворічні морози, остання сесія облради знову була гарячою. Її вже традиційно пікетували представники громадськості, які категорично проти дозволів на видобуток бурштину хай би кому.

ПРЯМА МОВА 

Рівненське Полісся  може стати пустелею 

Володимир ЗАХАРЧУК, 
директор департаменту екології  та природних ресурсів
обласної  державної адміністрації:

— Коли бурштин копали лише лопатами, ями можна було легко засипати. З використанням мотопомп ситуація змінилася: вода вивертає нижні неродючі породи грунту нагору, знищуються система кореневих насаджень, ліси, порушується гідрорежим, бо воду беруть з каналів. Це негативно впливає на місцеві екосистеми та водний баланс. Тож наслідки можуть бути непоправними. Якщо видобуток не врегулюють, то в держави просто не вистачить коштів на рекультивацію знищеної землі, і вона може стати пустелею, люди на ній жити вже не зможуть.

А тим часом. Голова Рівненської ОДА Олексій Муляренко офіційно звернувся до міністра внутрішніх справ Арсена Авакова з проханням повернути підрозділи Національної поліції та Національної гвардії у північні райони області до законодавчого врегулювання бурштинового питання. Його підтримали депутати обласної ради. Допоки ці підрозділи там перебували, факти нелегального видобутку були поодинокими. Щойно їх вивели, видобуток знову набув масового характеру, а це і шкода інтересам держави, і загострення криміногенної ситуації. Ось тільки чи втримають її силовим методом?