ВИСТАВКОВА АКЦІЯ

І говорити про це зайве. Нею слід милуватися, її слід слухати і відчувати душею

Організатори й учасники традиційної серпневої виставки «Барвиста Україна» цьогоріч не приховували свого хвилювання. Крім головної ідеї дійства — двадцятиріччя незалежності нашої Батьківщини, в Експоцентрі України очікували на приїзд високого гостя — Прем’єр-міністра Миколи Азарова.

А поки велетенська площа тільки набувала свого святкового вигляду, від павільйону Дніпропетровської області вже лунали записані вітання на його адресу — вони слугували своєрідним сигналом для виступу академічного фольклорно-хореографічного ансамблю «Славутич». Його учасники заздалегідь подбали, аби гідно постати перед очима глави уряду. А поки що, за півгодини до офіційної церемонії відкриття, вони вкотре відшліфовували вправні рухи у буденному вбранні й без жодного натяку на яскравий макіяж.

«Антоновцям» є що показати. Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ

Година «Ч» мала настати опівдні. Вже тоді довелося пошкодувати про надмірну довіру до вітчизняних метеорологів, котрі прогнозували на вчора у столиці похмуру погоду з дощами й грозами. Навпаки, небо змінило колір із сірого на яскраво-блакитний, а ранкова задуха поступилася місцем звичному о цій порі року лагідному серпневому сонечку. Тож окуляри й бриль були б не зайвими.

Запас міцності на майбутнє

Але й крізь промені сонця відчулося чиновницьке напруження. До центральної сцени стали групами підтягуватися високопосадовці різного штибу — міністри, керівники областей, районів тощо і серйозні люди у цивільному, що всюди тінню слідують за ними.

Сам Микола Азаров, як завжди, був стриманим і лаконічним. Під ласкавий гомін центрального фонтану він від себе особисто і від імені глави держави   привітав присутніх із цією знаменною подією. Розповів про успіхи економічного розвитку, зокрема показники ВВП за сім місяців і липень, які зросли на 5 і 8% відповідно; запевнив як у створенні належного запасу міцності на випадок світових і внутрішніх викликів, так і в тому, що нікому не вдасться розхитати стабільність у країні.

Опісля цього Микола Азаров у супроводі журналістів і високопосадовців вирушив на оглядини трьох центральних павільйонів. Особливу увагу він звертав на сектори економіки, які визначають імідж України, наповнюють бюджет і ВВП. Це насамперед сільськогосподарське виробництво, харчова промисловість, будівельна і металургійна галузі.

От і зупинявся Прем’єр переважно біля стендів Дніпропетровської, Київської, Харківської, Запорізької та Донецької областей. Мости через Дніпро і стан під’їзних шляхів до них, проект зведення оптового сільськогосподарського ринку у Дніпропетровську, безпечна робота Запорізької АЕС, виробництво вітчизняної авіа- та ракетної техніки — ось неповний перелік тем, якими особливо переймався Микола Азаров.

Так і хочеться поцупити кавун. Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ

А між тим помічники не встигали виносити подаровані Прем’єрові короваї, від одного вигляду яких одразу відчувається важкість навіть у чоловічих руках. А ось крізь здивований натовп прошмигнули ще двоє із хазяйською такою скринею, оздобленою петриківськими мереживними орнаментами. Справді, у господарстві така ніколи не завадить. Та й у колекції витворів мистецтва посяде далеко не останнє місце.

Вже вкотре Микола Азаров спробував себе на мистецькій ниві. Біля стендів Донеччини він став майже співавтором заслуженої художниці України Тетяни Пономаренко-Левераш — ефектним мазком завершив її полотно під назвою «Юзівка». «Сміливіше з фарбою і кольором!» — підбадьорювала його мисткиня. І Микола Янович виправдав її довіру розмашистими мазками.

Дніпропетровські шини вдвічі вищі за кореспондента «УК». Фото Юрія МЕДУНИЦІ

Як домовитися з котом?

Відкрию професійну таємницю, але з творчим художнім доробком, зокрема майстринь Петриківського розпису, автор познайомився трохи раніше. Вмілі пальці, сірники, власноруч виготовлені пензлики з котячої шерсті у супрязі з яскравими фарбами і талантом творять справжні дива безпосередньо перед зачарованими відвідувачами. На ваших очах Ліана Скляр і Наталія Рибак створюють шедеври-листівки на згадку про виставку.

«Як зробити щіточку з кота?» — хитро запитує мене Наталія. «Невже треба вбити нещасну тварину?» — щиро дивуюся у відповідь. «Отак усі думають, — розвіює острахи майстриня. — Спершу проводяться дипломатичні переговори з котом, який має дати згоду на стрижку. Все інше  — справа наживна». З ким-з ким, а з кішками перемовин вести не доводилося.

Як не доводилося раніше пізнати й осягнути всю широчінь нашої української землі з її величезним потенціалом. Слова дещо заштамповані, але ж правдиві. Виявляється, не лише Криму, Причорномор’ю та Карпатам є чим здивувати туристів. Кожна область має такі принади, про які ви й не здогадуєтеся! Треба лише уважніше придивитися до карти, і, гарантую: ніхто не залишиться байдужим.

Так само, як мало хто може спокійно пройти повз пузаті херсонські кавуни, білозерські вина і каховські коньяки — багато їх видів можна побачити лише тут. Що вже казати про закарпатські цілющі мінеральні води й такі ж привабливі напої з міцнішим градусом. «Про «Тису» слід писати, скуштувавши її», — чую на свою адресу репліку одного з учасників виставки від цього регіону саме тоді, коли зупинився біля цих стендів, занотовуючи до блокнота свіжі враження.

Ніколи не бував у легендарній львівській «Криївці», найвідвідуванішій кнайпі Європи. Але біля обласного павільйону гостей зустрічали її представники звичним «Слава героям». Військова форма, автомат на поясі і червоний тризуб на чорному шевроні кітеля. «Дякувати Богові, що я не москаль», — жартома спало на думку в оточенні цих суворих на вигляд хлопців.

А коли справа дійшла до фотографування, вони чомусь позадкували. Мовляв, придбайте в нас пляшку фірмової медовухи чи хріновухи (аж за сто гривень, це ж сказитися можна. — Авт.), тоді й поговоримо про спільне фото. А даремно, знімок був би колоритним. Що ж, мабуть, героїв не всі повинні знати в обличчя.                                 

Майстер-клас від Петриківки. Фото Юрія МЕДУНИЦІ

Пишаймося тим, що маємо

«Врожай цього року буде чудовим. І збереженим практично за всіма позиціями. Адже хліборобська праця пропасти не повинна, — зазначив Микола Азаров із центральної трибуни. — А тут, на території «Експоцентру України» сконцентровано все, що створюється й виробляється в нашій країні. Отака зараз вся наша країна: десь добре, надзвичайно красиво, а десь, на жаль, ще є проблеми. Нам потрібно ще багато зробити, щоб Україна вийшла на хороший рівень розвитку. І ця виставка цьому сприяє».

Не погодитися із ими словами важко. Нам справді є чим пишатися і є над чим працювати. Але насамперед слід замислитися над своїми діями й вчинками: що кожен конкретно може зробити для того, аби у перспективі не заздрити іноземцям з того чи іншого приводу. Всім нам до снаги створити предмет для гордощів у своїй оселі. Потрібно лише бажання.