Дворазовий олімпійський чемпіон
Юрій ПОЯРКОВ

Одному з найтитулованіших спортсменів країни, заслуженому майстрові спорту СРСР з волейболу, дворазовому олімпійському чемпіонові, заслуженому тренеру України, заслуженому працівникові фізичної культури і спорту України Юрієві Пояркову виповнилося 75 років. Але уславлений спортсмен, він же «Містер Волейбол», «Людина-катапульта», герой Книги рекордів Гіннеса, трьох Олімпіад, кількох чемпіонатів світу та Європи, незмінний капітан збірної не має наміру спочивати на лаврах, а продовжує вести активний спосіб життя у рідному Харкові, почесним громадянином якого є.

Як професор і завідувач кафедри ігрових видів спорту Харківського національного педагогічного університету ім. Г. Сковороди Юрій Михайлович і надалі вчитиме студентів, як заступник голови обласного відділення Національного олімпійського комітету України перейматиметься проблемами здоров’я нації, особливо дітей та молоді, а як наставник Харківського волейбольного клубу — піклуватиметься про відродження вітчизняного волейболу та інших ігрових видів спорту. Про все це Юрій Поярков розповів власному кореспонденту «Урядового кур’єра» в ексклюзивному інтерв’ю після завершення урочистого вшанування з нагоди ювілею.

— Юрію Михайловичу, охочих привітати із 75-річчям зібралося так багато, що вам довелося відзначати свій ювілей у кілька етапів…

— Так, жоден зал не зміг би вмістити стількох людей, тож довелося розділити урочистість на три частини. Вранці 10 лютого в приміщенні тенісного клубу «Унікорт», президентом якого маю честь бути, зібралися представники місцевої влади і ректори. Пізніше мене вітала спортивна громадськість Харкова, керівництво Олімпійського і обласного спортивного комітетів, тренери різних команд, які готуються до літньої Олімпіади в Лондоні, мої вихованці та інші гості, майже 300 осіб. Був фуршет, бенкет і цікава культурна програма. Ось так поетапно і святкували мій ювілей аж до 15 лютого, коли й завершилися урочистості в рідному Харківському національному педуніверситеті, куди прийшов у 1992 році після повернення з Єгипту і працюю досі.

У ролі розігруючого Юрій Поярков був на голову вищий від суперників. Фото з сайту kp

— Що відчували в день ювілею і які подарунки для вас були найдорожчими?

— Було приємно і радісно від того, що всі мої гості висловлювали щиру повагу. Щодо подарунків, то кожний з них мені дорогий. Найбільше вразила своєю увагою місцева влада, яка подарувала золотий годинник «Легенда». Його вручив від себе та від імені голови Харківської обласної державної адміністрації Михайла Добкіна міський голова Харкова Геннадій Кернес. Приємною несподіванкою стала й картина художника Олександра Шеховцова «Березовий гай», яку автор вручив особисто, знаючи, що саме ця робота найбільше сподобалася мені на його персональній виставці. Запам’яталося і величезне фото нашої волейбольної команди та «Стіна плачу», привезена з Ізраїлю спеціально мені як подарунок.

—  А чи були ще оригінальні вітання, на які не сподівалися?

 — Були. Наприклад вітання від шкільних друзів з нашого двору, з якими не бачився 50 років. Раптом у день ювілею вони почали телефонувати мені з різних куточків світу, куди закинула їх доля: з Німеччини, Ізраїлю, Китаю й США. Я дізнався, як вони живуть, як почуваються. Домовилися і про зустріч, яка відбудеться навесні в Німеччині. Цікаво, що телефонні вітання продовжують надходити ще й до сьогодні від різних людей. А в день ювілею за хвилину лунало по п’ять дзвінків. Відповідати на них було клопітно, але вельми приємно.

— Юрію Михайловичу, спостерігаючи за вашим яскравим спортивним і життєвим шляхом, можна твердо сказати: ви вмієте досягати мети. Які завдання поставили перед собою тепер?

— Дванадцять років пропрацював в Олімпійському комітеті з різними командами і зрозумів, що сьогодні вкрай потрібно серйозно взятися за здоров’я юного покоління. І передовсім школярів і студентів, які проводять багато часу за комп’ютерами і мало рухаються. Нині маємо сумну статистику, за якою 75% молоді не може служити в армії через хронічні хвороби. Є й інші гіркі приклади, на які в жодному разі не можна заплющувати очі. Отож поставив за мету домогтися створення належної спортивної бази в навчальних закладах. Зокрема впровадити в школах та вишах медичне обстеження, яке б проводилося двічі на рік, ввести триразове заняття фізкультурою та відродити забуті, але дуже корисні для молодого організму фізкультхвилини.

Світлана ГАЛАУР,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Юрій ПОЯРКОВ. Народився 10 лютого 1937 р. в Харкові. У 1958 р. у складі харківської команди «Буревісник» виступав у вищій лізі чемпіонату СРСР. У 1959 р. команда стала чемпіоном СРСР. Уперше виїхавши до Парижа на неофіційну першість світу («матч трьох континентів»), команда здобула перемогу.

Олімпійський чемпіон Токіо (1964) і Мехіко (1968), бронзовий призер Олімпіади в Мюнхені (1972). Закінчив Харківський педінститут. Кандидат педагогічних наук. Одружений, виховує доньку. У 2007 р. його ім’ям назвали зірку в сузір’ї Водолія.