Володимир КОЛЮБАКІН,
«Урядовий кур’єр»

Нагадаємо: ще 5 вересня минулого року АМКУ визнав, що група хімічних підприємств, які входили до групи компаній Group DF і належали згаданому олігархові, у 2014-2017 роках були фактично монополістами на ринку мінеральних добрив (об’єктивно таке відбувалося і 2018 року, але довести це не спромоглися) і зловживали цим становищем – завищували ціни добрив та створювали штучний дефіцит на них.

Це, своєю чергою, позначалося на виробничій діяльності хліборобів та отриманих ними урожаях. На цьому неодноразово наголошували представники аграрної спільноти.

Тож АМКУ вирішив у примусовому порядку розділити активи Group DF та наклав на монополіста штраф у 107 млн грн. Варто зауважити, що у світовій практиці такий поділ не є чимось надзвичайним. Цей захід часто застосовують до порушників антимонопольного законодавства.

Це у них. Натомість у нас, як бачимо, суд визнав правоту позивачів – зазначеної групи компаній. Вони нібито довели безпідставність звинувачень АМКУ, хоча у тому, що справа стояла саме так, впевнені усі, хто хоч якось причетний до сільського господарства чи ринку мінеральних добрив. Останні зауважують, що на складах ще досі лишаються великі запаси мінеральних добрив вітчизняного виробництва, продати які не вдається через завищені ціни.

Також варто додати, що закордонна Феміда не така поблажлива до олігархів, як вітчизняна – проти Дмитра Фірташа порушено кримінальну справу у США за дачу хабарів. Там вимагають його екстрадиції з Австрії, де він наразі переховується. Натомість які причини змусили український суд заперечити очевидне і винести рішення на користь монополіста, схоже, нікого не цікавить.