Після вступу до коледжу новоспечених першокурсників, яким по 15 років, змушують проходити так звану практику — відпрацьовувати на впорядкуванні приміщення і території по 6 годин на добу протягом 10 днів. Та згідно із  законодавством неповнолітнім дітям, які заробляють гроші, забороняється працювати більше 2 годин на день. Чи є правомірним, що безплатно вони працюють утричі довше?

Валентина ДІБРОВА,
Хмельницька область

 

Консультує Кирило РУБАНОВСЬКИЙ,
експерт з правових питань Агентства
з розвитку приватної ініціативи міста Івано-Франківська

— Відповідно до Закону «Про вищу освіту» до обов’язків студентів коледжів та інших вищих навчальних закладів входить виконання графіка навчального процесу та вимог навчального плану ( ст. 55). Однією з форм навчального процесу у ВНЗ є практична підготовка (ст. 43), водночас зміст, графік та терміни практичних занять мають бути відображені у навчальних планах (ст. 14). Залучення студентів до будь-яких видів діяльності, не передбачених навчальним планом, є неправомірним.

Варто також зазначити, що відповідно до Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України, затвердженого наказом Міносвіти 08.04.1993 р., метою практики є оволодіння студентами сучасними методами, формами організації та знаряддями праці в галузі їх майбутньої професії, формування у них, на базі одержаних у вишах знань, професійних умінь і навичок. На молодших курсах одним із завдань практики може бути оволодіння студентами робітничою професією з числа масових спеціальностей галузі, що відповідає фаху навчання (п. 1.1 та п. 1.4).

Читайте також:Правильно пишіть заяву про звільнення

Ст. 188 Кодексу законів про працю та ст. 21 Закону «Про охорону дитинства» забороняють прийняття на роботу осіб, молодших за 16 років. За згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли п’ятнадцяти років. Проте роботи, про які йдеться у запитанні, не можна вважати працею за трудовим договором та використовувати до неї положення КЗпП та інших актів трудового законодавства, оскільки студенти у цьому разі не приймаються на роботу і їм не виплачується заробітна плата.

Ст. 43 Конституції забороняє використання примусової праці. Проте питання щодо віднесення подібних робіт до примусової праці є спірним. Ратифікована Україною Конвенція Міжнародної організації праці №29 про примусову чи обов’язкову працю тлумачить примусову працю як будь-яку роботу чи службу, що її вимагають від якої-небудь особи під загрозою якогось покарання і для якої ця особа не запропонувала добровільно своїх послуг. Проте, згідно з Конвенцією, не визнаються примусовою чи обов’язковою працею дрібні роботи громадського характеру, тобто роботи, що виконуються для прямої користі колективу членами цього колективу (за умови, що саме населення або його безпосередні представники мають право висловити свою думку про доцільність цих робіт).

Отож у цьому разі йдеться про фактичну прогалину у чинному законодавстві, що дає змогу ВНЗ напівлегально використовувати працю студентів для опорядження території та приміщень закладів у формі, яка не є ані практичною підготовкою, ані працею за трудовим договором. Тобто йдеться про «не зовсім добровільні», а отже, не зовсім правомірні громадські роботи, які фактично не пов’язані з навчальним процесом. 

Шановні читачі «Урядового кур’єра»! Якщо ви хоч ете поставити запитання консультантам сторінки «Запитайте у юриста», ви можете надіслати його за адресою: 01008, м. Київ, вул. Садова,1, редакція газети «Урядовий кур’єр» або на електронну скриньку az@ukcc.com.ua