Завтра в Україні відзначатимуть День медичного працівника, започаткований 20 років тому указом Президента. І це професійне свято — гарний привід подякувати людям у білих халатах за їхню щоденну працю. Але особливе слово вдячності, на нашу думку, нині треба сказати тим з них, хто без традиційного білого вбрання, а лише з червоним хрестом на спині ніс героїчну і криваву вахту під час подій на Майдані й тепер виконує свій гуманний обов’язок, рятуючи життя людей у «гарячих точках» на сході нашої країни. Щирий уклін і подяка усім медикам, які нарівні з військовими працюють на лінії вогню!
«Урядовий кур’єр» сьогодні розповідає про роботу медичних працівників на Луганщині в умовах постійної небезпеки та загрози життю.

Наша література повинна вийти на такий рівень, щоб обіймати не тільки територію України — озвучили своє надзавдання учасники літературного конкурсу «Коронація слова». Нагородження переможців відбулося 5 червня в Центральному будинку Збройних сил. Дім офіцерів відзначився у подіях революції Гідності завдяки розгорнутому там шпиталю на чолі з Ольгою Богомолець. Тема Майдану була наскрізною в церемонії. На сцені, вшановуючи численних лауреатів і номінантів, лунали патріотичні гасла і пісні. Зал і балкон у спекотний вечір були переповнені.  

Великі поети, за висловом Максима Рильського, завжди є сучасниками для нових поколінь. Такий поет, прозаїк, публіцист, лауреат Національної премії імені Т. Г . Шевченка Леонід Горлач. Він прибув у Чернігів на зустріч із земляками, аби звірити з ними свої помисли. Відповів і на запитання кореспондента «УК». 

Краса спорту має єднати  

Пробач, Тарасе

Забута історія «Арсеналу»

Перл-Харбор під Полтавою

Колись у столичному палаці «Україна» щороку влаштовували величезні концерти пісень Платона Майбороди в день його народження. Згодом традиція перервалася. Але днями кияни були приємно здивовані: пісні й дуети композитора заспівав його племінник, народний артист України, лауреат Шевченківської премії та володар незліченних титулів і нагород Роман Майборода разом зі своєю випускницею Анною Гурою.
Концерт відбувся в Центральному державному архіві-музеї літератури та мистецтва України, який розташований на території заповідника «Софія Київська». Там здійснюють проект під назвою «Мистецькі зустрічі в Архіві-музеї». Цей концертний майданчик розташований у будівлі колишньої бурси, зведеної в середині XVIII сторіччя. Зал має не лише прекрасну акустику, а й унікальний рояль, виготовлений австрійською фірмою «Бьозендорфер» у 1928 році. Завдяки ініціативі директора Архіву-музею Олені Кульчій тут регулярно відбуваються концерти, літературні вечори й конференції. Певною мірою цей зал можна вважати конкурентом Національної філармонії, адже глядачів тут ніколи не бракує.

Завжди цікаво спілкуватися з професіоналами у своїй галузі, а особливо з тими, хто навчає інших. Вони мають власний погляд на різні  речі, що, як здається спочатку, не впливає на професійну діяльність. Але в підсумку таки виходить, що їхнє світобачення, особлива обдарованість, як нині прийнято казати, харизма, не тільки визначають кінцевий результат, а й приваблюють до їхнього кола багатьох людей, зокрема молодих. У Черкасах одним із таких людей є професор Олег Куклін. Його прізвище вже давно чітко асоціюється з навчальним закладом, якому він віддав 30 років життя й наполегливої роботи. 

У свої 22 роки Режисер Ілля Пелюк удостоєний «Київської пекторалі» за кращу дитячу виставу року — мюзикл «Принцеса Лебідь», поставлений у Київському академічному Молодому театрі. З уродженцем Мелітополя, що на Запоріжжі, талановитим театральним режисером, якого справедливо вважають відкриттям року, розмовляємо про те, скільки коштує визнання, як почувається молода людина, коли до неї приходить слава, і як з нею жити далі. 

Насправді за цими офіційними рядками стоїть справжній мистецько-громадянський вчинок і Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Куліша, який організовує і приймає цей проект, і керівництва театру, що генерує найсміливіші ідеї фестивалю. І очільників міста й області, що підтримали цю подію, і, звичайно, самих херсонців, які на тиждень стали не тільки найактивнішими глядачами, а й учасниками «Мельпомени Таврії». 

Із 67-го Міжнародного Каннського кінофестивалю Мирослав Слабошпицький повернувся до Києва з трьома нагородами за свій перший повнометражний фільм «Плем’я» в конкурсі «Тиждень критики»: Гран-прі Nespresso, премію «Одкровення» та грант від фундації Gan. Тож «УК» було про що розпитувати митця, який прославив Україну на увесь світ.

В ДОБІРЦІ ЧИТАЙТЕ:

Справжня шана — лише щира

Не зрікся ні мови, ні совісті

Автомобіль, що змінив світ