Нині в Україні близько ста тисяч дітей-сиріт. Це здебільшого соціальні сироти, тобто при живих батьках. І, як свідчить не тільки вітчизняний, а й закордонний досвід, найкращий варіант піклування про цих дітей — забезпечити їм родинний затишок у сім’ях родичів: опікунів, прийомних батьків або в дитячих будинках сімейного типу. Оскільки інтернатівські форми виховання не спроможні через свою специфіку соціалізувати дітей. Зокрема сформувати модель поведінки, дати знання, навички, які необхідні для нормального самостійного життя та які можна засвоїти лише в сім’ї.  

Не буває товарів поганих, бувають товари дорогі й дешеві, — цією фразою мене привітала продавчиня ятки, яка торгувала продуктами тільки з вичерпаним терміном придатності. Про те, що тут не варто отоварюватися, свідчить усе: від їх зовнішнього вигляду і до ціни. Але покупців тут хоч відбавляй. Хто купує явно небезпечні продукти та чому цей вид торгівлі взагалі існує, дізнавався «Урядовий кур’єр».  

Однією з перших установ, що розпочала реалізацію соціальних ініціатив Президента України, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Про це кореспонденту «Урядового кур’єра»  розповідає директор виконавчої дирекції Фонду Валерій АКОПЯН.  

У столиці з 10 травня розпочали поетапну масову видачу «Карток киянина». Вочевидь, цей процес трохи затягнувся, бо трохи раніше заступник голови КМДА Руслан Крамаренко зауважував, що у квітні картку отримають батьки багатодітних сімей. Однак необхідність ще раз перевірити, «як діє система», внесла свої корективи. Тож видавати ці соціальні документи у тестовому режимі почали лише 2 квітня — тоді видавали картки соціальним працівникам як одній із пільгових категорій.

Нещодавно державне підприємство «Харківстандартметрологія» презентувало багатотарифний електронний лічильник гарячої та холодної води, який розробили й запустили в дрібносерійне виробництво. І хоч схожих приладів на українському ринку чимало, фахівці підприємства стверджують, що їхній — єдине у своєму роді вітчизняне ноу-хау, яке змогло наблизити оплату за спожиту гарячу воду до реальних показників.  

Простим виходом із складної ситуації для тисяч тимчасово непрацевлаштованих чернігівців і жителів області стали громадські роботи, за які платять гроші. «Те, що у нас є непрацевлаштовані люди, ще не означає, що їм ніде докласти рук», — така справедлива думка прозвучала в одному з віддалених районів. І це справді так. Практично у кожному селі, де мешкають переважно пенсіонери, знайдеться робота, котра потребує молодих і дужих працівників. Особливо така потреба відчутна навесні, коли скрізь причепурюють і впорядковують території населених пунктів. Не тільки робочі, а й майстровиті руки нині затребувані на будівництві та ремонті об’єктів соціальної сфери. Багатьом непрацюючим жителям навколишніх сіл дають можливість заробити і принести в родину кошти лісництва, у яких додається турбот під час весняної кампанії з насадження молодих дерев.  

Купувати чи ні свіжу тепличну городину? Це питання сьогодні турбує багатьох. І якщо одні споживають свіжі овочі та фрукти навіть узимку, то інші остерігаються й навесні: мовляв, у цій продукції надто багато пестицидів та нітратів, якими можна отруїтись. Та експерти заспокоюють боязливих покупців. Вони зазначають, що за останні кілька років не зафіксовано випадків отруєння свіжими овочами та фруктами, купленими в місцях офіційної торгівлі.  

Якщо в родині сталася біда і дитина залишилася без батьків, вона зазвичай отримує статус сироти й потрапляє до державної установи — інтернату, будинку дитини, притулку тощо. Та повірте, не все так сумно, адже осиротілий малюк має право на виховання в родині. І якщо знайдуться добрі люди — усиновителі чи прийомні батьки, він врешті знову всміхатиметься і міцно триматиметься за руки нових тата й мами.
Але бувають випадки, коли служби у справах дітей, міліція та соціальний працівник не бачать іншого виходу, як забрати сина чи дочку із сім’ї, де є батьки, котрі про дитину не дбають.

Ще один парадокс нашої дійсності: сьогодні виробник має довести, що він не збирається порушувати закон і не порушує його. Така система чомусь сприймається усіма як належне, хоча насправді тут маємо ситуацію в стилі знаменитого письменника Оруела. Уявіть собі, що ви маєте кожного ранку нести довідки до міліції, буцімто вночі не зробили нічого протиправного. І тільки на тій підставі, що маєте фізичну можливість щось скоїти. Смішно?
Якщо торкатися системи контролю за безпечністю, приміром, харчових продуктів, то подібних скособочених підходів тут удосталь. 

Весняний «подарунок» — зростання тарифів на водопостачання і водовідведення у більшості регіонів України — аж ніяк не йшов паралельно з іншим, більш очікуваним подарунком: підвищенням якості цих послуг. Кажуть, що оплата за воду зростатиме і надалі (бо дорожчають енергоносії). Ось тільки як бути зі зворотним боком «тарифної медалі» — якістю? У Мінрегіоні шукають відповідь на це запитання. І вже навіть можна говорити про перші кроки у розв’язанні проблеми. А допомогти Україні в цьому можуть іноземні партнери, запропонувавши свій досвід, експертні оцінки і навіть фінанові ресурси.