Чи захистить грант від рейдерів?

На початку квітня 2015 року міністр екології та природних ресурсів Ігор Шевченко від імені Кабінету Міністрів підписав пакет документів з урядом Німеччини, за яким ця країна надає нам грант обсягом 14 мільйонів євро на розвиток українських заповідників.

Для підпорядкованих Мінприроди (є ще й інші відомства, які керують заповідниками) сорока установ природно-заповідного фонду (ПЗФ) з державного бюджету цього року передбачено 121 мільйон гривень. Майже вся сума піде на зарплати й комунальні послуги. Коштів немає навіть на бензин і форму. Тому 14 мільйонів євро (або майже 330 мільйонів гривень) від уряду Німеччини, виділених для стратегічного розвитку заповідної справи в Україні, нам дуже потрібні. Бюджет проекту розподілено на п’ять років. 

Проектом передбачено заходи для поліпшення природоохоронної, управлінської, еколого-освітньої й господарської діяльності дев’яти заповідників та національних парків та удосконалення системи управління заповідною справою загалом. Що ховається за цими канцелярськими формулюваннями?

Частину коштів гранту використають для виготовлення актів на землю для установ ПЗФ та для винесення їх меж у натуру. Адже це дуже болючі питання, оскільки брак правовстановлюючих документів робить заповідники й парки вразливими перед рейдерами. Нині акти на землю треба виготовити для двох природних заповідників та 22 НПП.

Дороги, обладнання й «Сім чудес»

На обладнання і техніку для заповідників і НПП заплановано витратити 1,7 мільйона євро. На інвестиції в їхню інфраструктуру — дороги, електропостачання тощо — ще 3,9 мільйона. На «нарощування потенціалу й роботу з налагодження зв’язків з громадськістю» — 1,29 мільйона євро. Це заходи з підвищення кваліфікації співробітників, популяризації заповідників і НПП й самої ідеї заповідності: виставки, «круглі столи», співпраця зі ЗМІ тощо. Також є ідея втілити проект «Сім чудес України» саме для заповідників і національних парків.

У цьому розділі проекту заплановано розроблення нових правил проведення конкурсів на посади директорів природно-заповідних установ. Як уже писала наша газета («Хто прийде після люстрації» «УК» від 18 листопада 2014 року, № 214), це дуже болюче питання, якому нині бракує достатньої відкритості й прозорості, тому міністр доручив навести тут лад. До розроблення цих правил залучатимуть і українську громадськість, і відомі світові природоохоронні організації.

Село і люди

«А що криється за казенними словами в бюджетній табличці «інвестиції в соціально-економічний розвиток цільових заповідників та НПП (1,28 мільйона євро)»? — запитали ми в радника міністра екології та природних ресурсів з міжнародних питань Костянтина Ярмоленка.

— Мінприроди як реципієнт гранту і Німеччина як донор розуміють важливість підтримки населених пунктів, прилеглих до заповідників. Відповідно буде розроблено й профінансовано проекти з розвитку цих населених пунктів, зокрема їхньої інфраструктури. Коли ми разом з німецькими колегами зустрічалися із представниками цих громад і запитували, яка їм потрібна допомога, звучали різні пропозиції, зокрема йшлося про дороги, каналізацію, освітлення, Інтернет тощо. Точний список проектів розроблятимуть окремо на кожен рік. Пропозиції від жителів та владних структур прилеглих населених пунктів схвалюємо.

Карти, дрони, аудит

Три чверті мільйона піде на «інвестиції на системному/національному рівні». Це флагманські національні проекти на захист об’єктів ПЗФ. Нині обговорюють підпроекти, передовсім створення електронної докладної карти всіх заповідників і національних парків України з прикріпленням до неї численних фотографій, відеопрезентацій кожного заповідника, зокрема за допомогою 3D і зйомок з дронів. Є мрія створити систему моніторингу нелегальних вирубок: за допомогою супутників — масштабні, дронів — локальні.

Можливо, вдасться вирішити за рахунок цих коштів ті питання, які гальмують створення або становлення деяких нових об’єктів ПЗФ та передачу на баланс Мінприроди так званих держрезиденцій (Залісся, Синьогора, Білоозерське мисливські господарства та Азово-Сиваський національний природний парк, «УК» про це писав раніше («Розважальні заклади чи заповідник?» «УК» від 21 травня 2014 року, № 81). Зокрема йдеться про фінансування винесення в натуру меж та доповнення проекту організації території НПП «Голосіїв» (а саме приєднаного до нього рік тому філіалу «Біличанський ліс»). Це потрібно ще узгодити з німецькою стороною, але про актуальність проблеми через рік після розширення парку говорили активісти й директори парку на нещодавній прес-конференції.

Ну й про три нудні, але обов’яз?кові для всіх подібних проектів статті витрат. Перша — на організацію-консультанта (2,3 мільйона євро), яку обере уряд Німеччини серед відомих природоохоронних організацій на відкритому конкурсі. Друга — щорічні аудити (36 тисяч євро). Третя — непередбачені витрати (1,964 мільйона).

На запитання, як забезпечуватимуть прозорість витрачання коштів гранту, пан Ярмоленко повідомив, що «окремою угодою між KfW (державна фінансова установа — аналог нашого Ощадбанку, яку уряд Німеччини уповноважив управляти коштами гранту. — О. Л.) та Мінприроди України визначили процедуру виплати коштів (Financial Guidelines), зокрема свідчення (документи), які мають підтверджувати, що запитані кошти використовують за цільовим призначенням: «Особливо підкреслю, що в угоді прописано юрисдикцію Німеччини. Це означає, що можливі судові спори розглядатимуть у суді Франкфурта-на-Майні. Гадаю, це істотно ускладнить життя любителям використати нашу далеко не досконалу судову систему для реалізації своїх корупційних цілей».

З ініціативи міністра екології та природних ресурсів Ігоря Шевченка планують залучити українські й міжнародні антикорупційні громадські організації («Центр протидії корупції», Реанімаційний пакет реформ, Transparency International) для контролю за прозорістю закупівель товарів і послуг за проектом. Інформацію про перебіг реалізації проекту розмістять на окремому порталі.

Укладення угоди, яка «висіла» до цього майже п’ять років, не лише свідчить про вміння працювати як оновленого Міністерства екології та природних ресурсів, так і уряду загалом, але й дає унікальний шанс створити прецедент прозорого і публічного виконання значного міжнародного проекту, продемонструвати нашу здатність відповідати європейським стандартам.