Останнім часом у нас багато говорять і пишуть про зміни в системі медичної швидкої допомоги. Йдеться і про екстрені виклики, і про оновлення автомобілів, і про забезпечення цієї служби сучасною матеріально-технічною базою… У цих змінах справді є сенс, але, разом з тим, було б непогано звернути увагу на морально-етичні якості працівників швидкої та навчити їх елементарних норм гігієни. 

Мені, наприклад, за станом здоров’я часто доводиться викликати швидку, та й дитині іноді її викликаю. Буває, приїде чудовий лікар: уважно вислухає, ретельно огляне, акуратно зробить ін’єкцію або щось порадить. А буває зовсім протилежне — і таких випадків, на жаль, більше.

Якось у моєї шестирічної доньки під вечір піднялася висока температура і які б жарознижувальні я не давала, температура не падала. Попереду ніч, тож вирішила викликати швидку, а то мало чого… Ой і довго ж їхала та швидка! А коли нарешті оглянули доньку, на мене вилився цілий водоспад «приємних», «втішних» слів: мовляв, навіщо ви нас викликали? У дитини звичайна застуда, могли б дочекатися ранку і викликати свого лікаря, а не турбувати нас через усілякі дрібниці! Я їм пояснюю: бо переживала, аби вночі донечці не стало гірше. На що почула: от коли б стало гірше, тоді б і викликали…

Ще був такий випадок. Робить мені лікар зі швидкої ін’єкцію, а я питаю: що ви мені колете? «Воно вам треба? Що є, те й колю», — відповідає.

А недавній виклик мене взагалі шокував. Приїхало троє — чоловік і дві жінки. Я запросила їх до кухні. Вони зі всього маху поставили ящик з інструментами та медикаментами на обідній стіл, застелений скатертиною. Я кажу: ми ж тут їмо, ви б не могли поставити ящик на стілець? А вони мені: ой, помиєте свій стіл, нам саме так зручно, ми не повинні під кожного підлаштовуватись! Далі збираються робити мені укол, я запропонувала лікарю помити руки, а у відповідь почула: ми поспішаємо, у нас ще багато викликів, а ви тут чіпляєтесь зі своїми руками…

Мабуть, багато хто стикається з такими «люб’язностями» з боку працівників швидкої, проте не кожен в цей момент через погане самопочуття може захистити себе від некоректності. На жаль, хворі часто помічають, що заходячи до квартири, лікарі (і не лише працівники швидкої, а й дільничні та сімейні лікарі) не знімають верхнього одягу, не миють рук… А перед цим вони ж, напевно, оглядали іншу хвору людину, можливо, з якоюсь вірусною інфекцією, чи натискали кнопку ліфта. Роззуватися теж не вважають за потрібне, мовляв, це незручно і забирає час. Хоч вони могли б використовувати бахіли. Адже медики вимагають, щоб люди, котрі приходять до лікарень, одягали бахіли, знімали пальта і куртки…

Чому ж багато лікарів, які приходять додому до пацієнта, ігнорують усі правила гігієни, в той час як вони мали б показувати приклад дотримання гігієнічних норм?..