ТВАРИННИЦТВО

На Уманщині відроджують занедбану галузь, забезпечуючи селянські господарства нетелями і доїльними апаратами

Привітні села Уманського району завжди усміхалися світу не тільки біленькими чепурними хатками, звивистими річечками, а й гарненькими корівками, які то тут, то там паслися на мальовничих полях. Проїжджаючи повз те чи інше господарство, так і хотілося посидіти під розлогими деревами біля пастухів, розпитати їх про життя-буття. Проте часу на це завжди бракувало — редакційні завдання гранично конкретні й термінові. Однак коли нарешті руки дійшли й до цієї теми, виявилося, що такий звичний пейзаж зі стадами худоби раптом зник, подекуди лишивши по собі тільки добрий спогад.

Наростили поголів’я удвічі

Якось запитав місцеве керівництво: скільки ж у районі лишилося худоби? У половині господарств, як виявилося, вже почали забувати, яка ж та корова на вигляд, а свиней, що їх у кожному селі завжди було вдосталь, у третині не залишилося зовсім. Було це не так і давно — років з чотири тому. Не сподівався, що за час, який минув відтоді, щось зміниться, тому без особливої надії запитав першого заступника голови райдержадміністрації Олега Кожем’яка про успіхи тваринництва.

— Певні успіхи є, — загадково усміхнувся керівник. І запропонував поїхати в Доброводи, Кочубіївку, Гереженівку чи Полянецьке. Саме тут не тільки наростили поголів’я, а й досягають неабияких результатів у підвищенні продуктивності корів. А в останньому річний надій від корови наближається до шеститисячного рубежу. Загалом же поголів’я великої рогатої худоби у господарствах району становить 6781 голову, збільшившись тільки за останній рік більш як удвічі. Зросла кількість рогатої худоби й у господарствах селян: корів тут хоч і трохи менше, ніж на сільгосппідприємствах, зате вони продуктивніші. 

Як виявилося, курс на відродження галузі, який узяла місцева влада разом із керівниками сільгосппідприємств, уже дає певні результати. Враховуючи, що для модернізації галузі та виходу на промисловий рівень із впровадженням передових технологій необхідні значні матеріальні інвестиції, вирішили паралельно надати значну підтримку особистим селянським господарствам.

Селяни увагою задоволені

І справді, далеко не кожне сільгосппідприємство спроможне спрямувати 1,5 мільйона гривень і більше на реорганізацію галузі. До того ж  період окупності вкладених коштів становить 7—8 років. Тому, орієнтуючись на програму розвитку молочного скотарства району, виділили з районного та обласного бюджетів для особистих селянських господарств 50 тисяч гривень на придбання нетелей, які передані на безповоротній основі сільським родинам сіл Городецьке, Полянецьке, Томашівка та Старі Бабани.  У подальшому перше теля вони передаватимуть наступному утримувачеві. Цього року за рахунок бюджетних коштів така практика триває. Селяни увагою задоволені. Програма корисна, кажуть вони, забезпечує не лише нарощування поголів’я худоби, збільшення виробництва продукції, а й сприяє зайнятості.

Проте без проблем у нас не буває. Одна з причин — селяни не хочуть нарощувати поголів’я корів у підсобних господарствах: нестабільна цінова політика на тваринницьку продукцію, а особливо на молоко. Його переробні підприємства приймають переважно другим ∂атунком, а отже, й ціна, порівняно з тією, за якою продукцію реалізовують великотоварним підприємствам, на 30—40% менша.

Змінити такий диспаритет цін, вважають в управлінні агропромислового розвитку райдержадміністрації, можна. Зокрема за рахунок дотримання санітарно-біологічних норм під час виробництва молока в особистих підсобних господарствах населення. Для цього селянські господарства забезпечують індивідуальними доїльними апаратами. Як розповіла виконуюча обов’язки начальника управління Валентина Мовчанюк, торік кілька селянських господарств отримали бюджетну дотацію на відшкодування вартості придбаних індивідуальних доїльних установок. Цього року така практика триватиме.

Адже державна підтримка особистих селянських господарств допомагає нарощувати поголів’я молодняку великої рогатої худоби шляхом виплати дотацій за утримання поголів’я відповідних вікових груп. За час дії програми з червня 2012 року 230 селян оформили бюджетні дотації на загальну суму 126 тисяч гривень. Сподіваються, що у 2013-му допомога стане ще відчутнішою. Реалізація програми стимулює вирощувати худобу, адже щотри місяці утримання однієї голови дотація з держбюджету становила від 250 до 1000 гривень залежно від вікової групи худоби.

— Нам просто соромно ставитися до цієї важливої галузі так, як кілька років тому, — каже Олег Михайлович. — По-перше, від неї великою мірою залежить уся економіка району. А по-друге, на Уманщині є всі умови, зокрема й природно-економічні, для інтенсифікації галузі. Зокрема,  стабільне щорічне валове виробництво зерна обсягом 250—285 тисяч тонн, кваліфіковані кадри. Прикро, що з економічних причин та через некомпетентне керівництво допустили розвал. Однак поступово виходимо з депресії.

І це видно з настрою селян, які роблять усе, від них залежне, щоб галузь швидше відродилася, із пропозицій, які звучать на щомісячних зібраннях фахівців.

Оператор машинного доїння Ірина Федорова з фермерського господарства «Агрофірма «Базис» Уманського району задоволена:
надої пішли вгору. Фото автора

Кожна медаль має два боки

Ламати завжди легше, ніж відбудовувати. Те, що створювалося десятками років, зникло. І тепер нерідко доводиться починати все спочатку. На жаль, старт часто гальмується проблемами, головна з яких — нестача коштів. Однак кожна медаль має два боки.

Науковці з Уманського національного університету садівництва, Білоцерківського національного аграрного університету, які часті гості в районі, вбачають тут великий потенціал, який можна й потрібно використати, впроваджуючи інновації, сучасні підходи до організації виробництва. Саме тому активно вивчають причини, які гальмують його розвиток. Вони розробляють господарствам цілі програми виходу з кризи, вносять пропозиції щодо альтернативних напрямків у тваринництві. Так, поряд із традиційними для району скотарством та свинарством недавно започатковано ще один — кролівництво. Задум почали втілювати на базі  ТОВ «Агроплант», що в селі Юрківка. Нині тут реконструюють  тваринницьке приміщення, яке протягом останніх десяти років не використовували за призначенням. Тут уже незабаром планують утримувати до 60 тисяч кролів.

— Галузь обов’язково відродимо, — переконливо каже Валентина Мовчанюк. — І не тільки відродимо, а й будемо в передовиках. За останні три роки надій від корови в господарствах району рік у рік збільшується. Торік становив у середньому 4200 кілограмів, що на півтонни більше порівняно з тим самим періодом 2011-го. Гадаю, у 2013-му підемо ще далі.

ПРЯМА МОВА

Сергій ТУЛУБ,
голова Черкаської  облдержадміністрації:

— Курс на відродження тваринницької галузі взяв не тільки Уманський район, а й уся область. Місцева влада всіляко сприяє реалізації державної програми підтримки сільського господарства шляхом виплати спеціальної бюджетної дотації особистим селянським господарствам за утримання та збереження молодняку великої рогатої худоби. Допомогу вже одержали понад 8 тисяч осіб майже на 7 мільйонів гривень.

В області також реалізується програма розвитку молочного скотарства в особистих селянських господарствах, складова якої — передача нетелей, придбаних за рахунок коштів обласного та районних бюджетів. Нетелей уже отримала 61 родина. Реалізація програми триватиме цього і наступного року.

Завершується введення в дію першої черги молочного комплексу потужністю 1500 корів у ТОВ «Кищенці» Маньківського району (там доробляють проект комплексу зі збільшення його потужності до 4000 корів). Аналогів йому немає в Україні. Також закінчується реконструкція молочних комплексів у ТОВ «Агроко» Чорнобаївського та корпорації «Украгротех» Христинівського районів.