ОЗДОРОВЛЕННЯ

Централізація страшніша за радіацію?

«Забирайте нас додому, таке лікування нас не влаштовує», — так останніми роками частенько заявляли групи чорнобильців із Рівненщини, які прямували на санаторно-курортне лікування й оздоровлення туди, куди міністерство скаже. Тобто долали сотні чи й тисячі кілометрів, витрачаючи кошти, які можна було б використати на організацію лікування та оздоровлення на місцевій матеріальній базі або у профільних санаторіях сусідніх областей.

Не так сталося, як гадалося…

Цього року, сподівалися, все буде по-іншому: адже Верховна Рада ухвалила зміни до Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», прописавши за чорнобильцями право вибору санаторно-курортного закладу. Тож і рівненські чорнобильці в Інтернеті ретельно обирали здравниці за профілем захворювань і, звісно, вибудовували плани.

— Нарешті, гадали ми, до нас прислухалися, — каже голова громадської організації «Союз-Чорнобиль» Георгій Хиля. — Та коли на виконання згаданих змін до закону Кабмін прийняв постанову №261, якою затверджено Порядок організації оздоровлення, зрозуміли, що наші надії розтанули, як ранковий дитячий сон. Вийшло, що однією рукою держава нам цю надію дала, іншою — відібрала. Тобто наші люди знову поїдуть туди, куди міністерство скаже. Або не поїдуть: випадки відмов від путівок трапляються дедалі частіше.

Навіщо, приміром, чорнобильцеві, який ледь пересувається, долати надзусиллями тисячі кілометрів до санаторію в Донецькій чи Дніпропетровській області, коли подібний є поряд? І чи така ми багата держава, щоб викидати гроші на вітер? До того ж, оздоровлення чорнобильців цього року ще й не розпочалося, а на календарі — його екватор. Виходить, хочемо ми того чи ні, а все знову проходитиме в авральному режимі. Нам ці аврали вже набридли.

— Справді, розкриття тендерних пропозицій, які надали санаторно-оздоровчі заклади, відбулося в Мінсоцполітики 20 травня, — каже перший заступник директора департаменту соціального захисту населення Рівненської облдержадміністрації Руслан Сивий. — Тепер відповідно до законодавства, через 20 днів ми дізнаємося про його переможців і ще до 20 днів матимемо на організацію оздоровлення на місцях. Тобто санаторно-курортне лікування та оздоровлення чорнобильців-2013 реально стартує з 1 липня.

Одне слово, за півроку в регіонах доведеться зробити те, що мали б робити рік. Тобто провести громіздкі процедури закупівлі послуг у перевізників для груп дітей та організувати їхній супровід.

Із супроводом, відповідно до нового порядку, теж не все просто. Адже він передбачає, що витрати, пов’язані з перебуванням осіб, які супроводжують групи дітей, здійснюються за рахунок коштів таких осіб або з інших джерел. Відповідно до чинної(!) постанови Кабміну «Про організаційне і фінансове забезпечення відпочинку та оздоровлення дітей в Україні» тому, хто супроводжує, зберігається середня заробітна плата, виплачуються добові та компенсуються інші витрати. Нонсенс? Безперечно! І, як кажуть, рукотворний, виписаний у столичних кабінетах.

Жар — чужими руками?

А тепер разом моделюємо ситуацію: сезон оздоровлення стартує з 1 липня, педагоги на той час перебуватимуть у відпустках. Яким пряником виманити їх із відпусток, та ще й знайти серед них таких, хто візьме на себе відповідальність за життя і здоров’я дітей… власним коштом? Запитання, здається, риторичне… У народі це називається загрібати жар чужими руками. А що, врешті-решт, скажуть батьки? Чи відпустять вони дітей на оздоровлення без супроводу? Навряд.

Департамент соціального захисту населення Рівненщини оперативно звернувся в Мінсоцполітики із пропозицією: в угодах, які міністерство укладатиме із санаторно-курортними закладами, передбачити утримання тих, хто супроводжує, за рахунок санаторіїв. Адже лише торік оздоровлено

15 855 дітей-чорнобильців із Рівненщини у складі груп! Та чи дослухаються до голосу глибинки, невідомо.

Ще одна новація, передбачена у згаданій постанові Кабміну: особи, зараховані до третьої категорії, тепер сплачують 30% вартості путівки, до четвертої — 50. Зрозуміло, що коштів у держави немає, а чинні впродовж десятиліть норми рано чи пізно треба переглядати. Але ж, вочевидь, попередньо промоніторивши самі території на предмет їх забруднення: вже добрих чверть століття не маємо об’єктивної картини, і держава фінансує чорнобильські програми, зокрема й санаторно-курортного лікування та оздоровлення, наосліп. Знайшовши кошти на об’єктивну експертну оцінку один раз, не розпилюватимемо їх на всі напрями щороку.

Нині держава як та сорока з дитячої казки: тому дам, а тому не дам. Не встигли похвалитися збільшенням пенсій для чорнобильців, як довелося урізати пільги на оздоровлення: ось так і перетягуємо бюджет, наче Охрімову свиту. А поки цього держава не робить, чи не простіше, сказати б, розцентралізувати тему оздоровлення чорнобильців, віддавши процес на місця?

— Такий позитивний досвід ми вже напрацювали у 1997–2006 роках, коли організацією санаторно-курортного лікування та оздоровлення опікувалися місцеві державні адміністрації, — каже голова постійної комісії обласної ради з питань соціальної політики та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Віктор Ольховик. — Так-от, у 2006-му за виділені державою кошти вдалося охопити санаторно-курортним лікуванням та оздоровленням рекордну кількість чорнобильців — понад 35 тисяч, з них понад 30 тисяч дітей. Тоді як, скажімо, торік на Рівненщині оздоровлено 25 тисяч осіб, зокрема 18 тисяч дітей. Це попри те, що число громадян, які відповідно до Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», всі ці роки залишається на рівні 370 тисяч, з яких 115 тисяч дітей.

А ще попри те, що в області 17 повноцінних оздоровчих закладів, частина з яких залишається не задіяними для чорнобильців. А це означає, що бюджет краю не поповнюється податками, не розвивається внутрішній ринок та робочі місця. Водночас держава витрачає чималі кошти на перевезення чорнобильців за тисячі кілометрів, не залишаючи їм альтернативи. Виходить, і нині, через 27 років після Чорнобиля, централізація й справді страшніша, ніж сама радіація?