Важко не погодитися, що політичний вплив на державну службу треба обмежити. Але будь-які реформи потребують часу. Якими темпами вони йдуть? Коли матимемо в Україні орієнтовану на громадян професійну державну службу? Про це наша розмова з головою Національного агентства України з питань державної служби Костянтином ВАЩЕНКОМ.
.jpg)
— Пане Костянтине, в липні минув рік, як ви очолюєте агентство. Якими досягненнями за цей період можете похвалитися і чим не задоволені?
— Насамперед ми повністю підготували комплексну реформу державної служби. Уряд уже схвалив Стратегію реформування державної служби та новий законопроект «Про державну службу», який пройшов перше читання у Верховній Раді. За всіма оцінками, він повністю відповідає європейським стандартам. Це справді інноваційний законопроект, реалізація якого дасть змогу побудувати в Україні якісну, орієнтовану на громадян професійну державну службу.
Ми налагодили системну співпрацю з інститутом громадянського суспільства. Влада мусить не тільки реагувати на запити або тиск громадянського суспільства, а навпаки: ще на етапі підготовки важливих державних рішень залучати до ефективної співпраці неурядові організації, громадян, які не працюють у владі, але мають відповідний досвід та готові взяти на себе частину відповідальності за проектування та формування ефективної політики.
Нам вдалося налагодити ефективну співпрацю з міжнародними партнерами. Україна нині — один із лідерів реформування державної служби з-поміж країн «Східного партнерства». Досвід, який ми впроваджуємо, цікавий нашим колегам із Вірменії, Азербайджану, Грузії, Молдови.
Спільно з Міністерством освіти і науки ми підійшли до серйозних змін у питанні підготовки кадрів для державного управління. У нас з’явилася нова спеціальність «Публічне управління і адміністрування», за якою готуватимуть фахівців. Це принципово новий стандарт, нові підходи.
Наступна проблема, яку ми почали розв’язувати, пов’язана з реформою уряду та центральних органів виконавчої влади. На сьогодні вони переобтяжені недоцільними функціями, іноді шкідливими як з точки зору інтересів громадян, так і з точки зору інтересів держави. Ми розпочали функціональну дерегуляцію. Курс, який узяв уряд, полягає в необхідності максимального позбавлення міністерств і відомств не властивих їм завдань і повноважень. Перший крок у цьому напрямі — реформування органів державного нагляду і контролю. Практично 10 контролюючих органів припинили своє існування, решту реорганізували за допомогою злиття. Робитимемо це й надалі.
Крім того, ми значно посилили контроль за дотриманням вимог Закону України «Про державну службу». За рік провели 48 перевірок та за дорученням Прем’єр-міністра — близько 30 службових розслідувань. За їхніми результатами уряд приймав необхідні кадрові рішення.
Щоправда, попри певні зміни, що відбуваються тепер у суспільстві, мене, як і більшість наших громадян, не задовольняють темпи реформ. Водночас я розумію, що будь-яке оновлення потребує часу та консолідації зусиль.
— ЄС може додатково надати майже 75 мільйонів євро на підтримку реформи державної служби в Україні, якщо уряд і парламент вчасно затвердять Стратегію реформування державного управління та закон про державну службу. Які шанси виконати такі умови?
— Реформу ми робимо для України. Це стосується нашого виживання як держави. Разом з тим, оскільки ми підписали Угоду про асоціацію, то мусимо орієнтуватися на європейські стандарти.
ЄС справді надає суттєву підтримку. Згадаймо Контракт з розбудови держави, підписаний Прем’єр-міністром України та головою Європейської комісії. Одна з умов виконання контракту — ухвалення Закону «Про державну службу», на кону — 105 мільйонів євро безповоротної допомоги. Без цього закону важко буде говорити про подальші кроки модернізації всієї системи державного управління.
Та я оптиміст, оскільки в цьому напрямі багато зроблено. Чому так непросто й довго вона тривала? Тому, що ми пропонуємо принципово інші підходи до того, як має функціонувати державна служба. Будь-які новації треба ретельно обговорювати. Адже ті, хто в них сумнівається, повинні мати можливість висловитися, а ми — переконати.
Я б наважився поставити законопроект «Про державну службу» в один ряд з конституційними законами. Недарма під час підготовки до другого читання народні депутати внесли до нього понад 1200 поправок. Робоча група, яка працювала при профільному парламентському комітеті, щодо кожного знайшла компромісні рішення. Думаю, на початку нової парламентської сесії законопроект подамо.
— У підготовленому до другого читання законопроекті є дискусійні норми. Зокрема заборонено держслужбовцю бути членом політичних партій. Чи погоджуєтеся з таким трактуванням?
— Справді, це одне з питань, яке спричинило найбільшу дискусію. Думаю, остаточну відповідь на нього ми отримаємо в сесійній залі.
У першому читанні проголосували за повну департизацію держслужби. Адже з огляду на наші «традиції» державні службовці часто стають об’єктами уваги політичних партій, особливо напередодні виборів. Йдеться про те, щоб на подібну увагу чиновники могли відповісти: «Вибачте, ми не маємо права». Погоджуюсь, це радикальний крок. Багато європейських країн також проходили цей шлях, а згодом лібералізували цю норму. У середовищі парламентських фракцій різні погляди на цю проблему. Однак усі погоджуються, що політичний вплив на державну службу треба обмежити.
— Є побоювання, що документом «звузять» повноваження Комісії з питань вищого корпусу держслужби, яка має проводити конкурси для держслужбовців. Чи поділяєте таку пересторогу?
— Запровадження Комісії з питань вищого корпусу державної служби — це одне з ключових новацій законопроекту. Цей орган має забезпечити проведення прозорого конкурсного відбору посадовців категорії «А».
Зараз не існує жодних конкурсів для посад керівників центральних органів, апаратів міністерств, голів місцевих адміністрацій тощо. Законопроект передбачає виключно конкурс. Так ми прагнемо ліквідувати партійні квоти або чиїсь особисті вподобання як хибні принципи розстановки кадрів. Єдиною умовою призначення на посади державної служби, включно із вищими управлінськими посадами, має стати рівень професійної компетенції кандидата та його досвід. Тож без упровадження комісії закон не досягне кінцевої мети. Водночас остаточне рішення залишається за суб’єктом призначення відповідно до його конституційних повноважень.
Одна із принципових новацій документа полягає в тому, що для кожної категорії посад встановлюють конкретні кваліфікаційні вимоги. Ми формуємо такий кар’єрний підхід, за якого просто прийти з вулиці і обійняти високу посаду, як це почасти відбувається, буде неможливо.
— А скільки нині людей задіяно в системі держслужби, як оплачують їхню працю? Наскільки зміняться ці цифри після реформи держслужби?
— Станом на 01.01.2015 р., за даними Держстату, в Україні налічувалось 295 тисяч держслужбовців. Порівняно з показниками 01.01.2014 р. їх стало на 40 тисяч менше. Відбувається процес поступового скорочення. Бюджетом поточного року також передбачено 20% скорочення кількості держслужбовців, але знову зауважу: це має відбуватися внаслідок скорочення функцій і повноважень органів влади.
Середня заробітна плата в системі держслужби становить приблизно 3700 гривень. Але ми мусимо розуміти, що при цьому близько 40% державних службовців, які працюють в місцевих органах влади, мають посадовий оклад на рівні мінімальної заробітної плати в Україні, що абсолютно не припустимо. Це демотивує і дезорганізує саму систему державної служби, ставить під загрозу її фаховий рівень. Тому одне із завдань реформи держслужби — запровадження чіткої прозорої моделі оплати праці та підвищення безпосередньо її рівня.
Цифри зміняться не тільки після реформи державної служби, а й після конституційної реформи, децентралізації влади. Значна частина повноважень перейде на місцевий рівень. Водночас закон виводить за межі державної служби значну кількість нинішніх чиновників. Йдеться про працівників патронатних служб, обслуговуючих або допоміжних підрозділів органів влади. Держслужбовцями залишаться лише ті, хто виконує безпосередні, основні функції державних органів.
— Тепер щодо передачі повноважень. Які новації містить законопроект «Про службу в органах місцевого самоврядування»?
— Головне завдання, яке ми перед собою ставили, — щоб ці два закони створювали єдину систему публічної служби і були побудовані на єдиних принципах, підходах і стандартах. Тому закладені в законопроекті «Про службу в органах місцевого самоврядування» принципи добору персоналу, просування по службі, заохочення повністю збігаються із законопроектом «Про державну службу». Хоча є і особливості, адже частина посад в органах місцевого самоврядування (ОМС) — виборні. Інша модель матеріального заохочення ∂рунтується на результатах економічної діяльності тієї чи іншої територіальної громади, що позначатиметься зокрема й на зарплаті місцевих чиновників.
Кадрове забезпечення реформи децентралізації — одна з цілей цього законопроекту.
— Представники ОМС скаржаться, що через новації в пенсійному законодавстві (позбавлення державної пенсії працівника ОМС) на місцях виникли кадрові проблеми. Крім того, норма законопроекту про скасування пенсійного забезпечення за спеціальними законами для службовців ОМС несправедлива, адже вони сплачували із зарплати до Пенсійного фонду вдвічі більші внески, ніж одержувачі пенсій на загальних підставах. Як, на ваш погляд, варто вирішити ці питання?
— На момент нашої розмови уряд і парламент уже ухвалили відповідні рішення. Будь-які спеціальні пенсії скасовано, зокрема й пенсії державних службовців. Водночас запитання абсолютно правильне, оскільки, на відміну від звичайних громадян, які сплачують 3,6% ЄСВ, державні службовці та посадовці ОМС відраховують 6,1%.
Саме тому Нацдержслужба зверталася до Мінсоцполітики щодо необхідності розробки певних компенсаторів. Рішення полягає в тому, що для кожного посадовця зафіксують стаж державної служби або служби в органах місцевого самоврядування станом на 1 січня 2016 року. А коли вони виходитимуть на пенсію, то тим, у кого такий стаж становитиме 10—15 років, одноразово виплачуватимуться 10 розмірів прожиткового мінімуму, у кого від 15 до 20 років — 15, а понад 20 років — 20. Це якраз і має встановити компенсацію за переплачені соціальні внески та відновити справедливість.
Вікторія КОВАЛЬОВА,
«Урядовий кур’єр»
Костянтин ВАЩЕНКО. Народився у жовтні 1972 року в місті Тула (Росія). Закінчив філософський факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка та факультет державного і муніципального управління Північно-Західної академії державної служби РАДС (м. Санкт-Петербург). Доктор політичних наук. Заслужений економіст України. Автор понад 100 наукових праць з політології та державного управління. Має 17 років стажу державної служби. Пройшов шлях від спеціаліста І категорії до керівника центрального органу виконавчої влади. З липня 2014 року — голова Національного агентства України з питань державної служби.
Ми в Google+