Корупція — одна з найсерйозніших проблем, яка заважає розвиватись Україні. Про те, що цю ракову пухлину потрібно знищити, говорять як іноземні, так і вітчизняні політики. Проте як показує практика, зазвичай боротьба з корупцією закінчується там, де починаються власні інтереси. Чого варта ганебна ситуація, пов’язана із поправкою до бюджету, завдяки якій відтерміновують електронне декларування доходів чиновників.

Тож чому депутати аж настільки бояться нового порядку декларування доходів та що може завадити результативній роботі антикорупційних органів, «УК» поцікавився у міністра юстиції Павла ПЕТРЕНКА.

Сховатися не вийде

— Попри створення нових антикорупційних органів, опитування показують, що звичайні українці не дужеМіністр юстиції Павло ПЕТРЕНКО помічають результати їхньої діяльності.

— Ці органи почали працювати лише наприкінці минулого року, адже створювали їх «з нуля». Оскільки старі органи фактично були елементами великої корупції, яка протягом 20 років будувалася в країні.

Тому на початку минулого року спільно з нашими європейськими партнерами розпочали процес розбудови нових правоохоронних органів. Насамперед це Національне антикорупційне бюро, яке наприкінці 2015-го набрало перших детективів, обрано антикорупційного прокурора. Ми розраховуємо, що саме цей орган, який створювали за іншими правилами та філософією, матиме успіх у розслідуванні корупційних злочинів найвищого рівня.

Завершується формування Національного антикорупційного агентства, яке має контролювати стиль життя чиновників і вести електронні декларації всіх без винятку державних службовців. Його головне завдання — превенція.

— У чому полягає превенція?

— Боротьба з корупцією — це не лише кримінальні справи, а й моніторинг і недопущення вчинення корупційних правопорушень. Те, що Мін’юст у 2015 році відкрив велику кількість реєстрів — теж один з елементів серйозної превенції. Завдяки відкриттю реєстрів українські громадяни отримали можливість перевіряти стиль життя державних службовців (прокурори, судді, керівники відповідних центральних органів виконавчої влади, міністри).

Ми вже бачимо, що українці дуже активні в цьому напрямі: щомісячно від 50 до 100 тисяч громадян заходять до реєстру нерухомості й отримують інформацію про те чи інше майно цієї категорії службовців. 

— Дедалі частіше в суспільстві лунають думки, що діяльність НАЗК порушуватиме межі приватності.

— Чиновник, який іде на державну службу, повинен чітко розуміти: влаштовуючись на таку роботу, він фактично погоджується з тим, що перебуватиме під серйозним публічним контролем.

Антикорупційне агентство — не правоохоронний орган. Це той орган, який оперуватиме електронними деклараціями державних службовців. Із початком роботи агенції у звичайних людей з’явиться інструмент контролю за державним чиновником. Наприклад, вивчаючи декларацію районного судді чи голови держадміністрації, українець розуміє, що той бідний, як церковна миша, але їздить на «Мерседесі» С класу, живе в будинку прлощею 500 квадратних метрів і веде спосіб життя, що не відповідає задекларованим доходам. Тоді у громадянина є змога звернутися до антикорупційного агентства, фахівці якого проведуть моніторинг. Його результати можуть стати підставою для порушення кримінальної справи за конкретною статтею Кримінального кодексу.

— Часто чиновники «ховають» своє майно, переписуючи його на родичів, інколи навіть водіїв. Як бути в цій ситуації?

— Якщо НАЗК з’ясує, що у чиновника не може бути цього майна, оскільки він його не задекларував і не показав, що воно в нього в користуванні, то це підстава для порушення кримінального провадження за статтею Кримінального кодексу про незаконне збагачення, яка  передбачає до 8 років позбавлення волі.

Новим антикорупційним законодавством передбачено таке поняття, як близькі особи (двоюрідні брати, сестри, тещі та тесті, свекри та свекрухи), які підпадають під моніторинг. Тобто якщо якийсь чиновник оформив майно чи активи на близьких родичів, то антикорупційні органи можуть промоніторити активи цих осіб і викликати їх для пояснень. Наприклад, 70-річна теща якогось прокурора займається успішним бізнесом у сфері IT-технологій чи ритейлу. Хіба в цій ситуації не повинні виникнути запитання?

Механізми приховування статків через їх переписування на когось поступово зникатимуть після винесення вироків за таку діяльність. Це стане серйозним аргументом для інших не займатися такими речами. І вони будуть змушені або тихенько йти з державної служби, якщо ще встигнуть, або працювати чесно.

Не піаром, а ділом

— Суспільство чекає швидких результатів роботи антикорупційних органів. Чи не перетвориться діяльність цих органів на шоу, щоб задовольнити ці вимоги?

— Справді, на них тисне суспільство, а також певні політичні сили, тому є ризики, що боротьба з корупцією може перетворитися на популізм і політиканство. Якщо ці органи займатимуться не дотриманням закону, а своїм самопіаром, тоді, звісно, є ризики, що суспільство зневіриться в їх ефективності.  Це найстрашніше.

Сподіваюся, що наші нові антикорупційні органи в роботі чітко дотримуватимуться закону і справедливості, не займатимуться популізмом і піаром. Тим паче, що фінансове забезпечення у них набагато ліпше, ніж в інших державних органів, та й формувався їхній склад на відкритих конкурсах.

Думаю, що й філософія їхньої роботи має бути іншою. Якщо буде гірший сценарій, тоді вони нічим не відрізнятимуться від старих правоохоронних органів, що порушували кримінальні справи для статистики.

— Деякі політики вдало маніпулюють громадською думкою. Одного дня антигероями «гарячих» промов можуть стати зокрема й антикорупційні органи, які заводитимуть справи проти улюбленців суспільства.

— Для будь-якого правоохоронного органу правопорушник не повинен мати ані партійності, ані якихось інших імунітетів. Якщо людина скоїла злочин, вона має потрапити під кримінальне переслідування. Але для того, щоб довести цю справу до логічного завершення, треба її розслідувати, зібрати докази та отримати судовий вирок.

Коли ти просто називаєш людину злочинцем тільки для підвищення рейтингу — це імітація боротьби з корупцією. Водночас справжні злочинці можуть ховатися за гучними гаслами та гарними публічними виступами. Це як крадій найгучніше кричить: тримайте крадія! Маю сподівання, що наші нові органи, яким ми інституційно максимально допомагаємо, не спокусяться на таке, а розслідуватимуть справи чесно, неупереджено та відповідно до закону. Тоді до них буде і довіра, і вдячність суспільства.

— На жаль, діяльність антикорупційних органів не завжди дає очікуваний результат, принаймні так було у наших сусідів.

— Справді, свого часу з такими проблемами зіткнулася Польща. Там антикорупційне бюро було створено приблизно 8 років тому, і перші три роки воно, м’яко кажучи, неефективно працювало. А все тому, що його використовували для того, аби порушувати кримінальні провадження проти політичних опонентів. Наприклад перед виборами. У результаті — першого керівника антикорупційного бюро Польщі засудили за фабрикування кримінальних справ. Після цього у звичайних громадян було негативне ставлення до антикорупційних органів. Потім дуже важко було повертати довіру до цих органів. Сподіваюся, нам вдасться уникнути подібного.

Поділитися повноваженнями

— Торік Мін’юст передав частину своїх повноважень на місця. Наскільки вдалим був цей крок?

— Дуже важливий блок у боротьбі з корупцією — дерегуляція і дебюрократизація. Корупція там, де для неї хороші умови.

Ми як міністерство, що має дуже багато контактів із громадянами, прийняли рішення, що боротьба з корупцією має бути радикальною. Тому відмовилися від величезного обсягу своїх повноважень і дебюрократизували сервіси з реєстрації бізнесу й нерухомості. В Україні раніше була Реєстраційна служба, яка у більшості громадян асоціювалася з чергами та хабарами. Торік ми її ліквідували, а більшість послуг з реєстрації перевели в електронний вигляд.

Нині вже є результат: понад 2 мільйони українців скористалися безкоштовними онлайн-сервісами сайта Мін’юсту. Приблизно 500 тисяч українців скористалися платними послугами, які є в електронному вигляді: це реєстрація бізнесу, отримання інформації про ту чи іншу компанію, онлайн-реєстрація для укладення шлюбу, отримання свідоцтва про народження дитини. І це теж боротьба з корупцією.

— Чи можна говорити про завершення реформи у сфері реєстрації?

— Уже набув чинності великий пакет законодавчих актів, ініційованих Мін’юстом, який завершує реформу в сфері реєстрації. Ці закони працюють понад місяць. З їх ухваленням ми відмовилися від своїх повноважень і передали їх місцевим органам влади. Разом з повноваженнями передали майже мільярд гривень бюджетних надходжень, які раніше йшли в бюджет Мін’юсту, а тепер вони надходитимуть до бюджету маленького міста, селища, села.

Для максимального спрощення процедур віднедавна такі послуги, як реєстрація компанії, квартири чи іншого об’єкта нерухомості, можуть надавати місцеві органи влади або приватні чи державні нотаріуси — їх в Україні майже 7 тисяч.  

Так у людини з’являється право вибору: звертатися до сервісного центру, що його має створити міський голова, якого обрала громада, чи до будь-якого приватного або державного нотаріуса.

— Чи є вже перші результати такої демонополізації послуг?

— Цікаво, що нотаріуси в тій конкуренції, яка у них з’явилася з місцевими органами влади, проявили себе дуже активно. За перший місяць чинності нових законів половину всіх реєстраційних дій вчинили саме приватні та державні нотаріуси. Приблизно 50 тисяч дій за святкові дні із січня вчинили приватні нотаріуси. Приватним нотаріусам не потрібно давати хабара. Думаю, що це та незворотна реформа у сфері реєстрації, яка поборе корупцію.

Хотілося, щоб інші міністерства, які мають багато контактів із громадянами, йшли аналогічним шляхом. Щоправда, з цим у нас проблема, оскільки ще немає конкуренції між центральними органами влади зі спрощення процедур і внесення змін до тих сфер, де люди стикаються з бюрократією.

 — Про які сфери йдеться?

— Передовсім про фіскальну службу, яка повинна пройти кардинальну реформу, тому що в них так само дуже багато контактів із підприємцями. Також це міграційна служба та інші органи. Мін’юст показав хороший приклад, думаю, що його варто взяти до уваги іншим відомствам. Ми готові ділитися нашим досвідом.

Ірина ПОЛІЩУК,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Павло ПЕТРЕНКО. Народився 1979 року в Чернівцях. 2001-го закінчив із відзнакою Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича за фахом «Правознавство». 2004-го отримав диплом Української академії зовнішньої торгівлі при Міністерстві економіки за спеціальністю «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності».

Трудову діяльність розпочав юрисконсультом приватних юридичних фірм. 2001—2005 рр. — працював на керівних посадах у департаменті правового забезпечення ВАТ «Державний ощадний банк України». У листопаді 2010 року його обрано депутатом Київської облради. Народний депутат України VII скликання.