Підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом у довгостроковій перспективі має підвищити конкурентоспроможність товарів, що виробляють у нашій країні, а відтак, збільшити обсяг експорту на всесвітніх ринках. Окрім того, зі зростанням якості українських товарів зміцняться позиції національних виробників на внутрішньому ринку. Через практично втрату великого російського ринку нашій країні доводиться шукати нові ніші збуту товарів. Яких успіхів вітчизняні галузі й підприємства досягли на цьому нелегкому шляху, ділиться з «УК» заступник міністра економічного розвитку і торгівлі України — Торговий представник України Наталія МИКОЛЬСЬКА.
— Пані Наталіє, декілька місяців тому ви казали про те, що міністерство дає старт розробці Національної експортної стратегії і плану дій на найближчі 5 років. На якому етапі ця робота нині?.jpg)
— З цього питання почала працювати робоча група нашого міністерства за участі провідних експертів. Після того, як вона виконає своє завдання, проект спрямують для коментування ширшому експертному середовищу, і вже потім — бізнес-колам для публічного обговорення. Але ми повинні розуміти, що стратегія не розв’яже усіх проблем у державі. Це документ, який готується паралельно з тими важливими кроками та повсякденною роботою, які ми робимо щодня.
— Можна означити, що має бути в цій стратегії і що вона міститиме такого, чого у нас в різних нормативно-правових актах та інших документах взагалі не було?
— В України взагалі такої стратегії ще не було. Ми мали різні плани, різні бачення, але не стратегію.
— Представляючи цей документ, ви казали, що у нас ще не напрацьовано нормативно-правову базу для розробки стратегії. Невже впродовж 1,5 року нова влада не могла цього зробити?
— Нормативну базу не пишуть просто так. Її готують під конкретні цілі, а також механізми, що для цього створюють, і завдання, які необхідно виконати. Наприклад, буде запропоновано інституційну структуру підтримки експорту. Потім вже розроблятимемо нормативно-правові акти. До того ж наш міністр працює лише з грудня минулого року, а я — з квітня 2015 року, тобто менше року.
— Не секрет, що нашій країні нині дуже сутужно, адже відбувається падіння обсягів експорту товарів. Прокоментуйте, будь ласка, цей процес. Коли нам чекати суттєвого покращення зовнішньоекономічного балансу?
— Так, негативну динаміку ми, на жаль, маємо. Зазначу, що падіння відбувається і у вартісній, і в кількісній величинах. Проте зниження переважно відбувається у вартісному розрізі. А це в першу чергу пов’язано з поганою ціновою кон’юнктурою, яка склалася на ринку для наших товарів: металопрокату та продукції АПК. Друга причина — скорочення експорту через Донецьку та Луганську області на 47% й Автономну Республіку Крим на 35%. Проте зазначу, що скорочення експорту до країн ЄС (-35%) було меншим, ніж на інших ринках, приміром СНД (-48%). Це можна пояснити тим, що ми мали автономні торговельні преференції від ЄС стосовно нашого імпорту.
— Які експортні товари найбільше вивозили в країни ЄС?
— На першому місці — кукурудза, потім олія соняшникова, томатні пасти тощо. Але, на жаль, ці товари, які ми експортуємо у межах квот Європейського Союзу, становлять у загальному обсязі експорту невелику частку. Проте вони для нас вкрай важливі, бо це продукти переробки, а не сировина. Але слід визнати й негативний чинник: на ЄС дуже впливає російське ембарго на продукцію сільського господарства та її переробки. І тому в європейських країнах побільшало продукції АПК, яку не імпортують в Росію, а споживають в ЄС, і, звісно, ціни на них там відчутно впали. Саме тому нашим продуктам харчування та сировині непросто пробитися на європейський ринок.
— Останнім часом українські підприємства стали виходити на ринки розвинених і третіх країн з товарами, виробленими в різних галузях вітчизняної промисловості. Яскравий приклад — ПАТ «Мотор Січ», яке знаходить місця збуту після втрати російського ринку. Чи не означає це, що наш бізнес, якому дуже непросто перебудуватися та переорієнтуватися, вже навчився працювати по-новому?
— Так, частина нашого бізнесу вже цього прекрасно навчилася. Підприємці вже не чекають, що хтось їх візьме та поведе за руку. Але коли їм потрібна державна підтримка, тоді вони звертаються до нас. І ми допомагаємо. Завдяки такій співпраці у нас збільшується географія зовнішнього збуту товарів. Так відбулося збільшення експорту в такі країни: Іран, Бангладеш, Саудівська Аравія, Корея. Цікавий у цьому сенсі Китай — туди ми збільшили експорт на 0,5%, але в грошовому еквіваленті це становить близько 7 мільйонів доларів.
— А є зовсім нові країни, які наш бізнес відкрив для себе цього року?
— У 2015 році наш бізнес почав працювати з такими країнами, як ПАР, Малайзія, Намібія тощо. Але туди ми постачали незначні обсяги товарів. Проте в ці держави експортуємо не лише продукцію АПК, а й машинобудівне устаткування. Також маємо працювати над освоєнням нових ринків і збільшенням експорту, повертатися на наші колишні, традиційні ринки. Такими вважаю Грузію, Молдову, Туркменістан, Азербайджан.
Також потрібно поновлювати зовнішньоекономічні відносини з «призабутими» країнами Африки й Близького Сходу. Приміром, я нещодавно була у Єгипті і побачила, що бізнес цієї країни вважає українські товари дуже якісними. Практично у кожному місті та містечку цієї древньої країни працюють роками наші насоси, устаткування для електричних і теплостанцій тощо.
— Це все чудово, проте, підписавши Угоду про асоціацію з ЄС, ми стаємо частиною великого європейського ринку. Він для нас майже відкритий. Що окрім продукції АПК і металопрокату ми можемо поставляти?
— Ми туди можемо постачати все! Серед чинників збільшення експорту — модернізація нашого виробництва або нашого входження в глобальні чи регіональні ланцюжки виробництва. Наприклад, у нас нині розробляються запасні частини для автомобілебудівної галузі, які потім наші виробники повноцінно випускатимуть та зможуть стати частиною ланцюжка спільного виробництва товарів з цією далекою державою. Звісно, коли запрацює угода про вільну торгівлю. Приміром, «Мотор Січ». Так, у них є чудовий досвід співпраці. І експортують вони свою продукцію (двигуни) в умовах кооперації з виробництва вже кінцевого товару.
— Проте, щоб налагодити успішний експорт у країни ЄС, нашій державі та підприємствам слід активно залучати іноземних інвесторів, які вкладатимуть свої кошти у модернізацію вже застарілого (і морально, і фізично) виробництва.
— Та не все виробництво у нас застаріле, є й нове та дуже сучасне. Але угода з ЄС — це додатковий чинник для залучення іноземних інвестицій для виробництва не лише на ринок України, але й експорту в ЄС та на інші ринки. І це показник не лише для європейських інвесторів, а й, скажімо, для китайських чи американських.
— А яка роль у цьому малого та середнього бізнесу?
— Ці підприємства цілком можуть налагоджувати такі зв’язки і плідно працювати із закордонними партнерами. Приміром, згадую свою нещодавню поїздку до Єгипту, де бізнесмени країни висловили бажання співпрацювати з нашою державою у галузі моди. Вони готові закуповувати у нас колекції одягу, які шитимуть під нашими брендами в Єгипті і продаватимуть там, а також в інших країнах Африки.
Візьмемо хоча б деревообробку. У нас є чудові виробництва меблів з натуральної деревини. На відміну від просто деревини (сировини), вони мають чималу додану вартість. Українські меблі та інші вироби з деревини експортують у ЄС. Але зазвичай під брендом відомих європейських компаній.
— Які потенційні можливості ми маємо стосовно експорту різних наших послуг?
— Ви чудово розумієте, що їхня частка у загальноукраїнському показнику невисока — усього 18% (у нинішньому році). Якщо говорити у відносних величинах, то цього року відбулося зниження на 25,9% порівняно з минулорічними показниками. Проте у нас не всі надані послуги відображають в офіційній статистиці. Це, насамперед, стосується сфери IT. Частина наших фахівців працюють за контрактами із закордонними компаніями і отримують зароблене на карткові рахунки. Взагалі вважаємо, що сфера IT-технологій дуже перспективна так само, як і експорт цих послуг. Фахівці із ЄС порахували для себе: для європейського ринку необхідно близько одного мільйона висококваліфікованих працівників IT-галузі. Нашими розробками цікавляться і США. Але важливо, щоб ми займалися створенням кінцевого IT-продукту, який матиме високу додану вартість.
Питання експорту напряму пов’язане з регулюванням експорту-імпорту і відповідними процедурами. Якщо у нас складні експортно-імпортні процедури (довгі, дорогі й незрозумілі), то про жоден експорт-імпорт ми взагалі не можемо говорити. Нам потрібно пришвидшити роботу над їхнім спрощенням і здешевленням.
— Які бар’єри, на вашу думку, існують для експорту в Україні? Яким чином можна спростити процедуру зовнішньоекономічного регулювання?
— Наше завдання — забезпечити макроекономічну стабільність. Також часто порушуємо питання обов’язкового продажу валютної експортної виручки. Це обмеження пов’язане з необхідністю забезпечити макроекономічну стабільність. Літом у нас було покращення платіжного балансу, але восени ми, зазвичай, закуповуємо більші об’єми газу за валюту. Поки що говорити про скасування цих вимог передчасно. Проте ми все-таки порушуватимемо питання зменшення відсотка обов’язкового продажу іноземної валюти експортерами або можливості її використання для оплати за контрактами за умови стабілізації.
Взагалі я вірю, що вже невдовзі Україна посяде гідне місце в списку топ-країн, які експортуватимуть не лише сировину, а й продукти харчування, високотехнологічну індустріальну продукцію. Адже ми маємо освічені й висококваліфіковані кадри, а також працьовитих людей і прекрасне географічне розташування.
ДОСЬЄ «УК»
Наталія МИКОЛЬСЬКА. Народилася у Львові у листопаді 1980 року. З 1996 по 2001 рр. навчалася у Львівському національному університеті ім. Івана Франка (спеціальність «правознавство»). 2001—2002 — здобувала освіту в Europa-Kolleg Hamburg (магістр європейських студій). Стажувалася у Німеччині та Канаді. 2002—2003 рр. — начальник відділу міжнародних відносин Українсько-німецького спільного підприємства «Авто Хаус Львів». 2003—2011 р. — старший юрист ЮФ «Василь Кісіль та партнери». 2011—2015 рр. — радник в ЮФ «Саєнко, Харенко». 8 квітня 2015-го її призначено на посаду заступника міністра економічного розвитку і торгівлі України — Торгового представника України.
Олег ГРОМОВ,
«Урядовий кур’єр»
Ми в Google+