Сплановано. Цинічно. Влучно. Потайки чи резонансно. Залежно від поставленої мети — замести сліди чи показово стратити. Саме так здійснюють операції на знищення спецслужби будь-якої країни. На жаль, полігоном для відточування навичок і їх практичної реалізації дедалі частіше стає Україна. І сліди злочинів, не треба бути екстрасенсом, ведуть до Росії, де владарює ФСБ.
Розстріл у Київській області родини чеченських добровольців Аміни Окуєвої та Адама Осмаєва цілковито вписується у стиль роботи спеців. Ніч, перекритий залізничний переїзд, ані сторонньої душі поруч, довкола кущі — ідеальне місце для вдалого замаху й непомітного відходу ще до того, як поліція встигне оголосити план «Сирена». 5—7 секунд автоматної стрілянини у безлюдній глушині тренованим убивцям більш ніж достатньо для виконання завдання.
А ось розробляли його набагато довше, чітко, з урахуванням усіх можливих форс-мажорів. Те, що машину «вели» давно, заздалегідь знали маршрут пересування пари, врахували відсутність охорони (хоч у таких випадках її наявність геть не гарантує безпеки), не викликає жодних сумнівів. І якби щось завадило скоїти напад саме тієї миті, неодмінно випала б інша нагода.
Коли специ беруться за справу, вони не залишають обраній жертві жодного шансу. А з урахуванням минулого невдалого замаху на цю пару — то й поготів. Тож залякування не входило до планів терористів. Слід визнати: у Москві або в Грозному Аміні Окуєвій та Адаму Осмаєву давно підписали смертний вирок.
Слідство пов’язує вбивство з недавнім невдалим(!) замахом на народного депутата Ігоря Мосійчука. Однак з огляду на наведені вище аргументи із цією версією можна й варто сперечатися. Натомість більше сенсу дослухатися до слів радника міністра внутрішніх справ Антона Геращенка, які цитує УНІАН: «Основних версій дві: дії російських спецслужб — вбивство з метою дестабілізації суспільно-політичної ситуації, створення атмосфери терору, страху в Україні, а друга версія — помста Адаму Осмаєву за Кадирова. Судячи з усього, терористів було двоє. Один чекав на повороті з Одеської траси і давав сигнал другому, який засів у кущах зі зброєю. Очевидно, що біда прийшла з території Російської Федерації».
Цілком вірогідно, бо й виконавця першого замаху на пару добровольців ідентифікували як Артура Денісултанова (Курмакаєва) — особу, тісно пов’язану з главою Чечні Рамзаном Кадировим.
У будь-якому разі слідству доведеться попітніти над ребусом, бо справжні агенти спецслужб якщо не хочуть бути викритими, не залишають сищикам ані слідів, ані зачіпок. Самі лише здогадки й версії.
«Перебуваючи з офіційним візитом у Канаді, отримав трагічну звістку про загибель Аміни Окуєвої. Важко добирати слова, коли гинуть люди. У серці лише сум і скорбота. Вічна пам’ять справжньому патріоту України!» — так на своїй сторінці у Фейсбуці відреагував на теракт Прем’єр-міністр Володимир Гройсман.
Менш стриманим і емоційнішим був Секретар РНБО Олександр Турчинов: «Сьогодні ми втратили Аміну Окуєву, яка стала справжнім героєм чеченського й українського народу. Для кожного патріота України вона стала рідною сестрою. І ворог повинен відповісти за вбивство нашої сестри. Росія, продовжуючи агресію на сході України, розгорнула терор у глибокому тилу, знищуючи мужніх захисників нашої країни. Це виклик країні, на який має бути жорстка адекватна відповідь».
Михайло ЮРЧЕНКО
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+