Жителі найдовшої в Дрогобичі (Львівщина) вулиці Івана Франка — місцини старовинних Загородів — невдовзі після обрання в місті нового голови Тараса Кучми запросили його на збори. Для цього були три причини.
По-перше, одну з найстаріших вулиць років зо два тому ремонтували і не доремонтували кілометрів зо два. Навіть не підсипали щебенем. Тут такі ями, що в них не те що порося — теля викупається.
По-друге, цього року відзначатимуть 160-ту річницю із дня народження Івана Франка, тож, сподіваються, з нагоди ювілею зважать на цей його шлях з Нагуєвичів до дрогобицької гімназії та університету. Каменяр якби встав, то, мабуть, заблукав би тут — не впізнав би... Тепер тут не стільки людей піших, скільки моторизованих — порозбивали путівець дощенту.
По-третє, свого часу тут дієво працювала вулична управа. Чимало малих і великих проблем вуличної громади розв’язувала саме вона в тандемі з міською. Тож попідписувавши й тепер своє звернення до міського голови міста, в місячний термін довідалися: він прибуде на збори вулиці Івана Франка.
Тарас Кучма за цей короткий термін зажив критики дрогобичан. Проблем багато, коштів — не вельми, якщо врахувати, що профтехучилища кинуто на місцеві бюджети. Сказав перед вуличною громадою про фінансові обов’язки перед учителями та медпрацівниками — сам із цієї когорти. Діалог, що відбувся між міським головою і жителями вулиці, засвідчив: новий голова готовий до співпраці. Зізнався: у цьому кінці міста вперше, баюри його «зворушили». Не обіцяючи золотих гір, пообіцяв цей кінець вулиці підремонтувати. Погодився знайти можливість врятувати від забудовників громадський спортивний майданчик, віддати порослі бур’янами, кущами та окуповані кліщами площі біля озера та лісу, які щовесни підпалюють, під садові ділянки учасникам АТО.
Сподобалася йому ідея створення вуличної управи. Ця ініціатива й активність вуличної громади засвідчила: нема влади доброї, якщо нема соціально відповідальних громадян. У нас вона буде поганою довго, якщо будемо поганими й пасивними самі. Тоді адміністративна та інші реформи приречені на провал, а ми — на свавілля удільних князьків.
Ольга ЛОБАРЧУК
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+