Науково-редакційна група проекту «Місця пам’яті Української революції» відвідала село Осипенко Бердянського району Запорізької області, яке у 1917—1921 роках було центром селянського cпротиву більшовикам на Приазов’ї. Ще за радянських часів тут на братській могилі встановили єдиний в Україні пам’ятник махновцям, які загинули в бою з денікінцями. Всупереч компартійним настановам, полтавський скульптор Роман Сердюк зобразив у граніті образ українського повстанця. А щоб обійти ідеологічні приписи, у картці монумента зазначили, що він присвячений начебто червоним курсантам. На жаль, зараз комплекс перебуває в аварійному стані. Члени групи обговорили із сільським головою Валентином Смагою можливості його реконструкції і розширення.

Історик та краєзнавець Олег Будяк розповів про видатного уродженця села Трохима Вдовиченка. Він воював як солдат на фронті Першої світової війни, отримавши звання Повного георгіївського кавалера. У травні 1918 року сформував і очолив один із найсильніших загонів армії Нестора Махна — другий Новоспасівський повстанський полк. Восени 1919 року Трохим Вдовиченко визволяв від денікінців Ногайськ, Мелітополь, Маріуполь, інші міста Північного Приазов’я.

За даними доктора історичних наук професора Ігоря Лимана, 12 грудня 1920 року Вдовиченко провів блискучу операцію з очищення Бердянська від більшовиків. Це була помста за криваву різанину, яку більшовицькі загони влаштували напередодні. Архівні документи свідчать, що лише за тиждень в Андріївці, Кінських Роздорах, Федорівці, Туркенівці та Пологах було розстріляно 1100 осіб, спалено 15 будинків. У експозиції місцевого музею збереглася телефонна слухавка, через яку Вдовиченко повідомив керівництву Олександрівського повіту про свій візит до приморського міста. Під час рейду повстанці повністю знищили бердянське ЧК та відділення «чонівців», які займалися репресіями та мародерством. Жоден мирний житель не постраждав. Натомість радянська влада сфабрикувала історію про сотні простих людей, закатованих на території місцевої сучасної школи № 9.

Трохим Удовиченко мужньо бився з переважаючими силами червоних, але у квітні 1921 року біля села Радивонівка потрапив у полон і був розстріляний чекістами. У селі досі живуть нащадки славного воїна, зберігся будинок, де пройшли молоді роки Вдовиченка. Його правнук Руслан займається у народознавчій студії «Джерельце», вивчає історію рідного краю та мріє захищати Україну так само, як і його дід.