Тиждень тому молоденьке деревце ще радувало. Груша, посаджена минулої осені, добре перезимувала, гарно розвивалась. І ось її не стало. Украли! Злодій не дочекався навіть осені, щоб привласнити сонний саджанець з гарантією, що приживеться. Побачив, захотів, забрав. Начхати йому на мораль і закони природи. У нього своя лінія поведінки.

Украли грушу. Коли почули про це знайомі, стали заспокоювати дивним способом. Один пригадав, що в сусідньому селі чоловік купив хату, посадив молодий сад. Всі саджанці через тиждень украли. Навесні він знову розбив сад — і знову деревця вкрали. Чоловік хату продав. Мовляв, у такому оточенні жити не буду.

У селі, де вкрали грушу, довелося б продавати чи не половину осель. Обговорюючи новину про викрадення груші, почали пригадувати події останніх років. Сумні події. Грабували хати, хліви, погреби.

— Все це дрібниці, — підсумували. — Кілька років тому у власній оселі вбили бабусю — злочинців так і не знайшли. А ви хочете, щоб шукали тачки, пилки, картоплю тощо…

Справді, пограбування сільських осель стало майже звичним явищем. Як і те, що розкриттям злочинів ніхто не займається. А відомо, що непокаране зло подвоюється.

Раніше, стверджують у селах, коли існували господарства, підтримувалась дисципліна, практично всі охоплювались роботою, подібного не було. За останні 20 років суспільство деградувало. Тепер вільно живеться ласим на чужі ковбаси. Всі оті, з точки зору правоохоронних органів, дрібні крадіжки — не лише економічні злочини. Вони насаджують аморальність, роз’єднують суспільство. Образно кажучи, люди тепер будують не мости, а тини.

Почуваючись незахищеною, людина починає боятись всіх і всього, не довіряє нікому. Замість відчуття колективізму в нашому житті стверджується нездоровий індивідуалізм. При цьому на закон ніхто не зважає і не покладається. Як у життєвих, на перший погляд, дрібницях, так і у великих справах. Тому все частіше можна почути: «Люди стають іншими, але, на жаль, не кращими». І це при тому, що ми декларуємо прагнення входження в євроспільноту. Думаю, що там дуже бояться тих, хто цупить щось у сусідів… Украли грушу. А з нею ще одну довіру до людей.