• "Ми дотримуємося принципу: вік живи - й весь час учись"

    Працівникам ДПА дедалі частіше доводиться мати справу з витонченими економічними злочинами організованих груп. Про складнощі боротьби з ними кореспондент "Урядового кур'єра" веде мову з першим заступником начальника управління податкової міліції ДПА в Сумській області Володимиром Гланцом. 

  • "Колектив, якому під силу долати світові вершини"

    Національний університет біоресурсів і природокористування України, один з небагатьох дослідницьких університетів країни, гідно представляє її на найвищому рівні в світі. Недаремно ж Прем'єр-міністр Микола Азаров, нещодавно побувавши тут, та ознайомившись з науковим потенціалом і можливостями університету, висловив сподівання, що ВНЗ не лише збереже своє лідерство в аграрній науці та освіті, а й сягне нових вершин.

    Сьогодні, коли уряд прагне залучити іноземні інвестиції в українську економіку і науку, внесок університету, у якому сформовано міжнародний науковий парк "Біобезпека природокористування та якість життя", помітний навіть неозброєним оком. Про його перспективу ведемо мову з ректором НУБіП України, Героєм України, академіком Дмитром Мельничуком.

  • Валентина КОКІНА

    Ветеранів не залишають без допомоги

    Кожна людина може поставити запитання, яке її хвилює, за телефоном на урядову "гарячу лінію" й отримати відповідь. "Урядовий кур'єр" продовжує досліджувати, хто найчастіше звертається по допомогу та як влада реагує на запити громадян. Про це - в черговій публікації.

  • "Завдання служби залишаються незмінними"

    Днями працівники пенітенціарної системи відзначили своє професійне свято. Наша розмова з очільником цього відомства Олександром Лісіцковим торкалася швидше речей буденних - чим живе сьогодні ця структура, покликана перевиховувати людей, які вступили у конфлікт із законом.

     

  • Олександр ВЕРТІЛЬ

    На війні висот не дарують

    Для Василя Панасовича День Перемоги - найдорожче свято. Цього дня він обов'язково зодягає свою генеральську форму і крокує до Меморіалу Вічної Слави. Важко дається хода ветерану, але не звик відступати перед труднощами чи проблемами. Хіба що зовсім сили залишають, то погоджується, щоб підвезли автівкою. Адже, каже, не таке довелося пережити. 

  • В останній бій - молодими

    Напередодні Дня Перемоги пам'ять повертає мене до широкого поля поблизу Яготина, де два роки тому відкрито пам'ятний знак на честь загиблих тут у бою з фашистами воїнів-правоохоронців, останніх захисників Києва… 

  • Євдокія ТЮТЮННИК

    Приречені на загибель

    Увесь світ знає про криваві злодіяння німецьких фашистів у білоруській Хатині, чеському Лідице, французькому Орадурі... У цьому переліку й українська Корюківка, кількість жертв якої у десятки разів більша... 

  • Його врятувала віра

    Федір Іванович - житель села Бистричі Березнівського району на Рівненщині - до останнього любив зустрічатися з молоддю, завжди відвідував місцеву школу, ділився з її учнями своїми спогадами про тяжкі воєнні будні, що стали запорукою Великої Перемоги. Пригадую одну з останніх його розповідей. 

  • Василь БЕДЗІР

    Слідами Шандора Петефі

    Угорці України - одна з небагатьох етнічних спільнот, які не звикли здаватися на волю обставин. Упродовж довготривалої історії завжди воліли залишатися угорцями, зберігаючи своє національне коріння. 

  • Любомира КОВАЛЬ

    Люблю як душу, трясу як грушу?

    Якось в автобусі випадково почула розмову двох першокласників. Один запитав другого: "Чому ти сьогодні такий сумний?" А той, трохи поміркувавши, відповів: "Ну добре, ти - мій найкращий друг, розкажу... Знаєш, учора ввечері тато знову прийшов додому п'яний. Посварився з мамою, вони кричали, а я сховався у своїй кімнаті. Та коли він побачив у моєму щоденнику трійку з математики, то, замість пояснити рівняння, відшмагав паском - дуже боляче. Я плакав, просив не бити, обіцяв усе вивчити, та даремно. Татко розлютився так, що навіть маму, яка мене захищала, вдарив. А потім наказав іти спати ще засвітла. Та я ще довго не засинав: батько голосно кричав, а мама плакала..." На очах у малого виступили сльози, але він продовжував: "Та хоч він і б'ється, все ж я його дуже люблю. Але ж битися -погано. Татко мав би нас захищати - ми ж родина. А натомість... Думаю, його насварили на роботі. Та ми ж із мамою в тому не винні. Чому ж він з нами так?!"