ВИХОВАННЯ

Брак державної гуманітарної політики спричиняє хаос в організації позашкільної роботи

Чи можна правильно виховати дитину в сім’ї, де немає злагоди? Це запитання постійно виникало, коли слухав на прес-конференції виступи представників Ради козацьких отаманів України. Йшлося про Всеукраїнську дитячо-юнацьку військово-патріотичну гру «Сокіл» («Джура»). Вже четвертий рік її проводить Український державний центр туризму та краєзнавства учнівської молоді спільно з Радою козацьких отаманів за сприяння міністерств оборони, внутрішніх справ, надзвичайних ситуацій, а також Служби безпеки та Державної прикордонної служби.

На думку голови Ради козацьких отаманів Анатолія Гриви, зроблено чимало для патріотичного виховання молоді. Адже юну зміну навчають не лише військово-спортивній справі, а й мові, історії, жити по честі. Гра сприяє формуванню громадян — патріотів. А тому, впевнені організатори, участь у ній повинні брати всі школи. Тим більше, що Міністерство освіти і науки, молоді та спорту своїм наказом передбачило наступного року проведення по всій Україні першого (районного) етапу гри.

Здавалося, проблем немає. Але, на думку представників козацтва, держава приділяє не досить уваги цій грі, а більше підтримує «Зірницю», зокрема фінансами.

— Тому, — заявив Анатолій Грива, — порушуємо проблему, яка виходить за рамки козацьких організацій. Хочемо виховувати молодь на національних традиціях. Однак державної підтримки в цьому не відчуваємо.

У виступі отамана з Вінницького козацького полку імені І. Богуна Володимира Воловодюка прозвучала пропозиція однопрофільні заходи звести в один процес. Слушно? Ще й як! На жаль, так не вийде через амбіції організаторів. Адже за кожною дитячою грою стоять ще й дорослі інтереси. Не завжди їх вдається поєднати. Чому? Частково відповів провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН доктор історичних наук Тарас Чухліб.

Незалежна Україна, сказав він, повинна виховувати молодь на національних традиціях. Зокрема, дитячі ігри не повинні грунтуватися лише на історичній пам’яті Великої Вітчизняної війни. Козацька держава існувала 150 років. Той досвід мають вбирати в себе школярі, адже козацька ідеологія творилася на рідній землі, а не привнесена ззовні. І добре, що одним із своїх завдань козаки вважають навчання юної зміни. Погано інше: коли відроджувалось козацтво, це була єдина організація. Нині їх уже понад п’ятдесят. І не всі вони дружні між собою. На думку вченого, плодитися організації почали з надією отримати державне фінансування. Держава не стежить за формуванням історичної пам’яті. І це при тому, що при Кабінеті Міністрів діє Координаційна рада з питань розвитку козацтва.

Як бачимо, дитяча гра наштовхнулася на дорослий бар’єр. Проблема виникла не тому, як вважають учасники прес-конференції, що десь хтось обіймає не ту посаду і не розуміє значення патріотичного виховання. Тут мало звитяги ентузіастів, до цієї справи має долучитися держава. Тоді не буде різнобою замість єдності у підходах до виховання молоді.