ЗНАМЕННА ДАТА 

 20 років тому на Всеукраїнському референдумі 84,18% наших співвітчизників шляхом безпосередньої демократії підтримали незалежність своєї держави

З історії  не вилучиш цифр, як і з пісні — слів. Це наша Верховна Рада 24 серпня 1991 року «У зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня та здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України»,  урочисто оголосивши незалежність держави,  проголосувала за рішення в першу неділю грудня разом з президентськими виборами (також першими!) провести референдум, тобто напряму спитати  український народ «Чи підтримуєте Ви Акт проголошення незалежності України?», як було записано в офіційно затвердженому бюлетені. Це наш уряд виділив кошти на проведення цього  важливого державницького заходу.

Це ми з вами, щоправда, одягнені трохи тепліше, ніж 20 років потому, вранці своїми ногами попрямували на виборчі дільниці: жодного з нас не підвозили  кимось оплачені автобуси, нікому не тицяли в долоню вогку «десятку», не солодили життя кілограмом цукру чи прілої гречки, ніхто не намагався обдурити приймальну комісію, проголосувати за «того хлопця», давно померлу бабусю чи,  не дай Боже, поночі викрасти пачку бюлетенів, аби зашкодити правді-матінці…

І нас не сотні — достеменно відомо, що в референдумі тоді взяло участь 31891742 громадянина України, у відсотковому значенні 84,18. Щоб не погрішити супроти істини, скажемо, що на крилах радості  здійснювали волевиявлення не всі: «За», що українською мовою правильніше було б трактувати як «Так», висловилися 28804071, тобто  90,32 % з тих, хто взяв участь у цьому, без перебільшення, найважливішому для соборної держави дійстві. Такі історичні реалії.

Якщо мало історії, нагадаємо географію. У самостійній Україні, що утворилася на уламках колоса з глиняними ногами, свідомо, без чийогось примусу   два десятиліття тому вирішили більшість громадян всіх без винятку областей — центральних, західних, східних, південних. У колонці «За» від 54% (Кримська АРСР),  80,65 (Луганщина), 84,10 (Миколаївщина), 93,44 (Хмельниччина)  до понад 98% (Івано-Франківщина).

Це  вперті факти,  які, немов істину в першій інстанції, прийняло вітчизняне суспільство та довколишній світ. Загальновідомо, що більшість зарубіжних країн визнали Україну незалежною державою саме за наслідками Всеукраїнського референдуму 1991 року. Все решта — домисли і вимисли, міфи «друзів» і відверта брехня неприхованих ворогів. Від  лукавого й нав’язливе бажання сьогодні перепитати: «Чи не шкодуєте за вчорашнім ярмом?»

Народна мудрість каже, що двічі в одну річку не ввійдеш. Так само й з вибором долі не лише однієї людини, а й цілого народу. І хоча вона бурхлива, і часом каламутна, хоч сповнена всіляких загроз, важких випробувань й непередбачуваних ризиків, осяйного майбутнього і значно похмуріших реалій, — це Ріка нашого життя, наш, а не чужий вибір. Поважаймо  його, браття-українці, бо без цієї власної  нашої поваги самих до себе навряд чи поважатиме нас близьке і далеке зарубіжжя. Як і наші власні діти й онуки.