Парафіївка свого часу була знана як один з «найсолодших» населених пунктів Чернігівщини: побудований у 1886 році відомою родиною Тарновських цукровий завод був найбільшим і найпотужнішим у губернії. Нині підприємство не працює і, найімовірніше, буде перепрофільоване, а парафіївці прославилися на всю Україну іншими справами: активними діями, котрі виводять їх життя на якісно новий рівень. Адже саме тут першими в області ще в 2014 році зголосилися на пілотний проект у межах реформи децентралізації. Навколо Парафіївки об’єдналися у територіальну громаду 17 населених пунктів. А головою було обрано колишню вчительку математики, голову селищної ради чотирьох скликань Валентину Карпенко, з якою наша сьогоднішня розмова.

Тон співрозмовника завжди свідчить про те, наскільки добре у нього йдуть справи. Валентина Федорівна усміхалася, настрій у неї був піднесений. Значить, усе зроблене радує. 

«У мене є своя думка з цього приводу, але я з нею не згоден!», — намагається віджартуватися на запитання про добровільне об’єднання громад Михайло Куванжи — сільський голова Орлівки — села, розташованого у Ренійському районі, на самому півдні Одеської області. Тут, у Південній Бессарабії питання об’єднання громад є темою доволі незручною для місцевих керівників.  

27 березня у Радивилівській об’єднаній територіальній громаді на Рівненщині відбулися вибори голови та депутатів. Як наслідок, Радивилівська міська рада розрослася на піврайону: тепер вона об’єднує ще й чотири сільські ради. А це 15 сіл та 16 тисяч жителів із 37, які є в районі. Головою нової громади, отримавши небачений на нинішні часи результат (82,3 відсотка підтримки), став Радивилівський міський голова Микола Карапетян, який на цій посаді працює вже 14 років. Це чи не перший в Україні приклад об’єднання громади навколо міста.  

Трохи більш як три місяці минуло відтоді, як у Мінрегіонбуді відбулась ознайомча зустріч із представниками проекту Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) в Україні «Децентралізація — шлях до кращих результатів та ефективності» (DOBRE). 

Після публікації в «Урядовому кур’єрі» статті «Фінти з балансом» (номер від 1 липня 2016 року), в якій ішлося про намагання Чернівецької облради забрати у свою власність 3,45 гектара землі Чернівців, Чернівецька міськрада подала позовну заяву в Київський господарський суд. Вимога — скасувати рішення обласної ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Заставнянській, 134 для оформлення права власності на цю землю за Чернівецькою обласною радою. 

Період реформування місцевого самоврядування ставить посилені вимоги до кожного учасника цього процесу. І насамперед до його професійності, відповідальності, компетентності. Це, однак, голову обласної ради Олександра ВЕЛЬБІВЦЯ не лякає. Навпаки, він, перебуваючи в постійному русі, почувається у звичній стихії. Численні зустрічі з людьми, участь у зборах місцевих громад, намагання донести до них усі нюанси пропонованих змін, переконати в доцільності тих чи інших кроків — це щоденна робота. Про те, що вона дає, які висуває проблеми — наша розмова з Олександром Івановичем. 

Органи місцевої влади мають усі можливості для підвищення якості управління. Саме децентралізація дала їм необхідні важелі, забезпечила ресурсами й належними механізмами впливу. Ці можливості слід використовувати максимально ефективно. Таке завдання поставив Прем’єр-міністр Володимир Гройсман під час зустрічі з представниками Асоціації міст України. 

Село — не місце, де до влади можуть допустити «парашутиста» або «варяга». На відміну, приміром, від кандидатів у народні депутати чи навіть в обласну раду, яким через ЗМІ та агітацію можна створити привабливий імідж, сільська громада повірить лише тому, кого знає не один рік і хто має авторитет і повагу. А з огляду на те, що в селі кожен крок і кожен вчинок на видноті, потрібно мати справді бездоганну репутацію та відповідні дані, щоб очолити громаду. Але навіть у разі підтримки твоєї кандидатури більшістю односельців це ще не гарантія безпроблемної роботи у майбутньому. Адже частина тих, хто на виборах, приміром, віддав свої симпатії іншим кандидатам, не проти ускладнити життя переможцеві та нівелювати позитив у його діяльності. Іноді з меркантильних або особистих мотивів. Керівники зі стажем у таких ситуаціях діють за принципом «Бути добрим для всіх неможливо». А як ведеться тим, чий стаж на посаді очільника сільської громади не сягнув ще й року? 

У ході процесу децентралізації влади на місцях якомога більше повноважень передають зі столиці України та областей безпосередньо в райони, де повним ходом створюють об’єднані громади. 

На чолі Волинської облдержадміністрації Володимир Гунчик ось уже два роки. Прийшов до керма краю з бізнесу. Тож, працюючи тривалий час за принципом «гроші люблять тишу», на початках своєї каденції у виконавчій владі мав трохи клопоту через певну непублічність. Однак виклик прийняв і з ним упорався. Посідав ключові місця у всеукраїнських рейтингах голів ОДА і попри безліч чуток про заміну та надскладні виклики щодення області (митниця, бурштин, шахти, мобілізація — всього й не перерахуєш), говорить навіть не про найближчі перспективи, а про план дій ще на три роки.