Поки на Донеччині триває антитерористична операція, група невідомих чоловіків у масках на обличчях, озброєних автоматичною зброєю, захопила Донецьку міськраду. Їхні вимоги не відрізняються оригінальністю від попередніх випадків: проведення місцевого референдуму 11 травня і ухвалення Верховною Радою відповідного закону для легітимізації так званого волевиявлення. 

Верховна Рада України у другому читанні ухвалила закон «Про правовий режим забезпечення прав і свобод громадян на окупованих територіях України», яким визначається статус цих територій, встановлюється на них особливий правовий режим, а також визначаються особливості діяльності держорганів, підприємств, установ і організацій. За підтримку законопроекту № 4473-1 проголосувало 228 народних депутатів України.

Відповідно до закону, тимчасово окупованою територією визнаються території Автономної Республіки Крим та Севастополя, повітряний простір над ними, а також внутрішні води і територіальне море України, включаючи підводний простір, їхнє дно і надра. 

Останні події в Криму, який нахабно, цинічно і зрадницьки захопив колишній «старший брат», будуть, напевно, ще багато років предметом осмислення різних політологів, аналітичних центрів та генеральних штабів. Колись, можливо, хтось оприлюднить і приблизні цифри тих, безумовно, колосальних сум, які десятиліттями вкладав північний сусід за завуальованими схемами у «своїх» проросійських маріонеток, чиновників і депутатів, як і в численні «громадські організації» так званих захисників російської мови та російського православ’я на півострові. Але вже сьогодні факт беззаперечний: гроші, які рік у рік не потрапляли на розв’язання гострих соціально-економічних проблем простих росіян, а йшли на обдурення та ідеологічне зомбування пересічного кримчанина, зробили свою справу. Це треба визнати. Більшість населення автономії не стала бойкотувати так званий референдум, не вийшло воно на вулиці із протестами, і коли під дулами автоматів російського спецназу владу на півострові передали в руки ставлеників Кремля. Згадані фінансові вливання на добре прораховані проекти допомогли воякам успішніше виконати операцію з анексії території АРК під гаслом «захисту співвітчизників від бандерівців і неофашистів». 

Народ скаже, як зав’яже. Скільки ниточка не в’ється, а клубочок видно. Навряд чи хтось ще посміє сказати про українців щось образливе на кшталт «моя хата скраю», навряд чи хтось ризикне заговорити про розбазарену армію. Згуртованіший народ спробуйте пошукайте. Це не порожні слова. Підтвердженням цьому стала промова з цифрами і фактами заступника міністра оборони Петра Мехеда під час брифінгу «Виведення військ із Криму, їх розміщення на материку, матеріальне забезпечення та допомога сім’ям військовослужбовців», що відбувся в Українському кризовому медіа-центрі. 

Вони бояться повністю називатися, обмежуючись лише іменем, і просять не фотографувати, оскільки в більшості з них у Криму є родичі, близькі й знайомі. І така необачність, як публічність, може спровокувати проблеми в тих, хто залишився на півострові. Так відбувається через те, що віднедавна в Криму люди мимоволі поділилися на два табори: ті, хто за Росію, й ті, хто бачить своє майбутнє лише з Україною. 
Останніх там недолюблюють, тому ці люди змушені, так би мовити, мовчки відстоювати свою громадянську позицію. А ті, хто не витримує морального (і не лише) тиску, переїжджають на материк.
Про що шкодують та на що сподіваються переселенці з Криму, ми запитали у трьох людей, котрі приїхали з півострова і нині живуть в одному із санаторіїв під Києвом. І хоч усі вони різного віку й жили в різних частинах Криму, щиро вірять, що ситуація найближчим часом владнається і півострів все-таки буде частиною України.

На сьогодні Держінвестпроект України опрацював 250 пропозицій із 25 регіонів країни щодо створення індустріальних парків. Найбільше їх надійшло з Дніпропетровської, Полтавської, Запорізької областей. Проте лише 79 пропозицій відповідають чинному законодавству, і такі проекти можуть створюватися в межах Закону «Про індустріальні парки». 

«Жили собі дід та баба. Дід служив на майдані майданником, а баба…» Стоп! Далі українську народну казку про Cолом’яного Бичка, мабуть, треба подавати виключно в стилі нав’язливих і наклепницьких агітаційно-пропагандистських «казок» від «старшого брата». Йдеться про різноманітні зразки дезінформації, у яких на нас вішають усіх собак і звинувачують у смертних гріхах. Тому, їй-бо, аж дивно: як вони під час цієї брутальної інформаційної війни досі не здогадалися використати проти нас ще й наші донедавна невинні народні казки? А переінакшити їх для них — раз плюнути. Ну, наприклад, ось так. 

Про це на засіданні Ради оптового енергоринку нещодавно повідомив заступник директора з розвитку ДП «Енергоринок» Володимир Євдокімов. Причина — «обставини непереборної сили», простіше кажучи, російська окупація. 

Загалом на півострові працює 22 генеруючі підприємства, з яких 15 — приватні сонячні електростанції (власник Андрій Клюєв). Крім того, там є вітроелектростанції, зокрема Донузлавська ВЕС, що входить до складу НАЕК «Енергоатом», а також Кримська ТЕЦ та інші. 

Військовослужбовців, які виходять з окупованого Криму на материкову Україну, гостинно приймають у різних регіонах. Люди розуміють, що солдатам і офіцерам довелось пережити нелегкі дні, і прагнуть їх всіляко підтримати. Про те, як це відбувається, дізнавалися журналісти «Урядового кур’єра». 
Першим містом в Україні, яке прийняло військових із Криму та членів їхніх родин, став Миколаїв. Із березня на територію, яка найближче розташована до півострова, передислоковано кілька військових частин. Нині в області перебувають військовослужбовці 204-ї бригади тактичної авіації з Бельбеку, морські піхотинці з Феодосії та Керчі, льотчики Сакського гарнізону, 36-та окрема бригада берегової охорони ВМС України з Перевального, навчальний загін із Севастополя. Усього 750 осіб. Фактично Миколаїв стає новим військовим центром країни. І новою «домівкою» безпосередньо для армійців та їхніх сімей.

Біженцями у своїй країні стали кримчани, що тікають від самопроголошеної влади і нових порядків на півострові. На материковій Україні їм гостинно й доброзичливо допомагають хто чим може. Підтримують і військових із Криму, які передислоковуються на материк. Як це відбувається в різних регіонах, дізнавалися журналісти «Урядового кур’єра».