Полтавщину не назвеш лісовою областю — у сусідніх Сумській та Чернігівській лісові масиви розкішніші. Це пов’язано із кліматичними особливостями. Щоб хоч трохи збільшити лісистість краю, лісівникам Полтавщини доводиться багато працювати. Тож за останнє десятиріччя лісистість цієї центральної області збільшилася з 8 до 9,2%. Начебто небагато, а насправді це 14 тисяч гектарів нових лісів. Більше за цей час не посадила жодна інша область в Україні

Коли літній день, добряче втомившись від нас, підморгував червоним сонцем на степовому обрії й ховався у вечірніх сутінках, ми йшли на край — північну околицю, де на лавочці збиралися старші хлопці й дівчата. Тиша. Тільки десь неподалік у дворі бубоніло радіо, розповідаючи про денні новини, та ніхто його не слухав. Було не до нього. Спершу, хизуючись перед дівчатами, парубки жваво переповідали події дня за своєю участю. А потім, щоб справити ще більше враження, починали впівголоса розповідати різні жахи. Це були так звані ляканини, які ми слухали, затамувавши подих і пильно придивляючись до підозрілої темряви, що оточувала

Усвідомлена загроза втратити свій бізнес через рейдерство турбує кожного аграрія. Нагадаємо: Центр «Соціальний моніторинг» на замовлення Всеукраїнської аграрної ради (ВАР) з 25 червня по 2 серпня 2018 року провів опитування серед 500 керівників сільськогосподарських підприємств з усіх областей України. Згідно з отриманими підсумками, близько 71% аграріїв вважають свій бізнес не захищеним від рейдерства. На переконання 64% сільгоспвиробників, основна причина засилля рейдерства — корупція в органах влади і правоохоронній системі

Десять років тому одна дніпропетровська фірма вирішила збудувати на Полтавщині поролоновий завод. Однак місце під нього шукали не в полі, а вподобали колишні склади карлівської райспоживспілки на околиці міста. Якнайближче до комунікацій і споживача, якому через карлівську райгазету пообіцяли щороку випускати 4200 тонн еластичного поролону для забезпечення потреб промисловості країни загалом та регіону зокрема. А щоб приспати пильність карлівців, у заяві про наміри повідомили, що «згідно з нормативною та проектною документацією, виробництво пінополіуретану (ППУ) має санітарно-захисну зону 100 метрів та не чинить негативного впливу на техногенне середовище»

У селі Щасливе Березанського району на Миколаївщині понад півроку не розв’язна гостра проблема. Лист про неоднозначну ситуацію надійшов до редакції «УК». Наш кореспондент з’ясовував обставини справи. Отже, в селі не можуть вирішити, бути чи не бути на території земель комунальної власності сонячній електростанції. Інвестори вмовляють передати землю. Сільрада таке рішення вже ухвалила. А більшість селян виступають проти відведення земель, що призначені для сінокосів та пасовищ. Своє негативне ставлення до розміщення електростанції пояснюють просто: де ж їм тепер випасати корів, де косити сіно? Адже для більшості жителів Щасливого корови були і залишаються годувальницями. На гроші від продажу молочної продукції і дітей вчать, і будуються, і лікуються

Нині в умовах значного подорожчання енергоресурсів фахівці будівельного ринку і звичайні українці шукають шляхи, щоб економніше зігріти наші оселі — залучити у практику різні енергоощадні технології. Чи вдається це всім нам і наскільки нові будівельні матеріали і новітні світлові технології дають змогу це робити? Чи окуповують себе всі заходи, пов’язані із залученням дорогих покрівельних матеріалів, фасадних систем, нанесенням суперсучасних лаків та фарб тощо?

У Каланчацькому й Чаплинському районах Херсонської області організовано цілодобовий моніторинг екологічної ситуації після викидів заводу «Кримський титан». Крім контролю, підрозділи ДСНС цілодобово надають допомогу в перевезенні дітей з с. Каїрка Каланчацького району до оздоровчих таборів Скадовська; розгорнуто два пункти надання допомоги поблизу контрольних пунктів в’їзду-виїзду «Каланчак» і «Чаплинка» з цілодобовим чергуванням особового складу

«Для мене велика честь привітати військовослужбовців, які несуть службу в розвідувальних і танкових підрозділах та виконують завдання в зоні операції Об’єднаних сил, і нагородити 56 військовослужбовців відомчими нагородами, відзнаками й цінними подарунками. Люди, які служать у цих підрозділах, надзвичайно патріотичні, мужні, вони справжні герої, тому що небезпека на кожному кроці, — зазначив генерал армії Степан Полторак. — Збройні сили слугують гарантом незалежності й суверенітету України. Впевнений, що настане час, і ми повністю відновимо територіальну цілісність нашої держави. Щиро вдячний кожному військовослужбовцеві за мужність, самовідданість та героїзм! Бажаю всім мирного неба після нашої Перемоги! Слава Україні!»

Коли кілька місяців тому в Сумах раптово помер колега, навіть не думалося, що його  смерть стане своєрідним не вельми приємним індикатором-рентгеном для окремих осіб, висвітлить такі потаємні куточки людської душі, про які воліють мовчати зовсім. Але сталося те, що сталося.  Оскільки небіжчик не мав жодної живої душі родичів (жив самотньо, не було в нього ні братів чи сестер, тіток чи дядьків, не кажу про дружину і дітей), то всі турботи-клопоти з поховання взяли на себе найближчі друзі. Таких набралося небагато — четверо-п’ятеро. І першочергова проблема для всіх полягала в тому, що зовсім не було коштів: не відомо, чи залишив побратим заповіт, але гроші були потрібні не в якійсь перспективі, а негайно. А ось співчувальників, порадників, консультантів, словесних помічників  виявилося стільки, що з їхніх порад можна було сформувати відповідний похоронно-поминальний посібник