Щоб усе добре вийшло, треба дуже хотіти. А ми так хотіли поїхати на фестиваль на Закарпаття! Хоч це таки трохи шалена ідея: їхати з прифронтового Бахмута на інший край країни. Через усю Україну! Однак мрії повинні здійснюватися, надто дитячі.
У пошуках коштів на поїздку юних талановитих школярів переконалися, що світ не без добрих людей: придбати залізничні квитки допоміг благодійний фонд «ДАР». І завдяки цьому ми, члени Бахмутського районного відділення Міжнародної академії літератури і журналістики (МАЛіЖ), поїхали на захід країни — у Міжгір’я Закарпатської області, де відбувався ХІІІ Міжнародний дитячий літературний фестиваль «Рекітське сузір’я».
Захід у Міжгір’ї був напрочуд цікавим і… закінчився дуже швидко. Кожен день був насиченим і неповторним. Майстер-класи, виступи, конкурси, екскурсії, спілкування з новими друзями, дискотеки. То був час, коли всі ми розуміли, що нам на Закарпатті неабияк раді.
По приїзді нас зустрічали короваєм ректор МАЛіЖ письменник Василь Тарчинець та директор міжгірського ліцею Василь Маринець. Вони та весь колектив навчального закладу зробили наше перебування на фестивалі комфортним і приємним. Нам показали все, чим пишається місто. Заради школярів Бахмута й Слов’янська всім учасникам фестивалю організували безкоштовний проїзд на підйомнику, звідки як на долоні видно чарівні замріяні гори, села, Латорицю і річку зі смішною назвою Річка.
Нас возили до казкового озера Синевир, голосного водоспаду Шепіт, до музею просто неба «Старе село».
Зізнаюся: трохи непокоїлися за свою східняцьку українську вимову, та ніхто навіть не звертав на це увагу. Доброзичливі господарі нами переказували вітання всій Донеччині й бажали насамперед миру нашому регіону та всій країні, запевняли, що всі сподіваються на мир.
Хотілося ще побути на цій прекрасній мальовничій землі, де ми зрозуміли, як багато можемо, де здобули перші перемоги, де ствердилися як дружна команда.
На згадку про незабутні дні у Міжгір’ї везли на Донбас дипломи, фотографії, сувеніри, номери телефонів нових друзів з усієї України, ватру миру, іграшки для дітей-переселенців, книжки. І було трохи сумно, що все цікаве занадто швидко закінчується.
Удома часто згадуємо про все, що відбулося з нами за два тижні мандрівки, яка для декого була першою у житті. Хтось уперше їхав у потязі, хтось уперше спускався ескалатором столичного метрополітену.
А ось Карпати вперше побачили всі.
Може, ми й не були цього разу на фестивалі найсильнішими, але вибороли перше місце в номінації «Журналістика. Шкільний проект». Бо нам дуже хотілося зробити своєму місту подарунок до його 445-річчя. Тому й газету присвятили нашому літературному Бахмуту (саме тут 1923 року було засновано перший на Донбасі літературний журнал «Забой»), найстарішому місту Донеччини.
Нехай школярі з різних регіонів — учасники фестивалю «Рекітське сузір’я» — розкажуть друзям, що і на сході є МАЛіЖ. А ми, маліжани, розкажемо своїм друзям, як чудово мандрувати нашою країною — такою великою і прекрасною.
Наталія КОВАЛЬСЬКА
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+