1 березня 2022 року Станіслав вивіз дружину й двох доньок за кордон. Після цього зворотний шлях у ного був лише один: через найближчий районний центр комплектування і соціального захисту до українського війська. Таким став Мукачівський, звідки новобранця після взяття на облік відправили на один з полігонів Рівненської області. Там він згадав свій мілітарний фах офіцера ППО, здобутий на військовій кафедрі Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Цей виш він закінчив 2003 року, отримавши перший диплом про вищу освіту — економічну.
Із новим набором знань «Схід» і потрапив торік у квітні до 46 окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ Збройних сил України, ставши офіцером відділення підготовки, де на той час була відповідна вакансія за профілем ППО. Та коло обов’язків виявилося значно ширшим. Утім, як і коло відповідальності й набір необхідних вмінь. Саме там розпочався новий і напрочуд насичений етап його життя. Перш як вчити інших, довелося швидко та якісно вчитися самому, вдень і вночі опановувати озброєння та нову для себе військову техніку.
«Учили мене вдень і вночі. У хвіст і гриву. З навчального полігона я буквально не вилазив. Вправлятися вчили до автоматизму з будь-якою зброєю — від пістолета до ручного й станкового протитанкових гранатометів, — згадує «Схід». — Натаскували на рівень інструктора. Бувало, що з вух текла кров».
Після одного з таких занять я зустрів Стаса, привітався голосно, та не отримав звичної відповіді. «Дивно, безтактність — то не його. Невже на щось образився?» — грішним ділом подумав я. Та все виявилося набагато прозаїчніше: він тимчасово не чув жодних звуків навколо себе. Такою була ціна професіоналізму.
Завдяки керівнику та старшим офіцерам відділення Станіслав сам незчувся, як став справжнім керівником стрільб. Професійним і вимогливим, який вміє з мінімальними втратами часу максимально донести до солдатів вимоги тієї чи іншої вправи. І зробити це без грубощів, звичних, ніде правди діти, для армійських буднів нецензурних і образливих слів.
«Людині можна розповісти все й донести до неї вимоги вправи без неадекватної лайки, — спокійно пояснює «Схід». — Зайві слова, які не мають жодного смислового навантаження, забирають час, заважають зосередитися і аж ніяк не прискорюють опанування військової науки».
Хоч Станіслав — не кадровий військовий, саме таке враження і складається, коли бачиш його вправні дії, професійні команди на вогневому рубежі чи індивідуальні підказки під час занять з вогневої підготовки. Працювати з ним легко й приємно. Він володіє мистецтвом налагоджувати взаємодію і з командирами підрозділів та командуванням бригади, і з особовим складом. Ось за це, а також за особистісні якості Станіслава й поважають у бригаді. Бо коли він проводить заняття, бійці почуваються на полігоні впевненіше.
Інтелігентну й освічену людину видно одразу. Другу вищу освіту він здобув у Харківській юридичній академії. Дипломи економіста і юриста допомогли йому стати співзасновником і керівником однієї з успішних харківських фінансових компаній. Тож і знаходити порозуміння з людьми він вміє давно. А в сучасній українській армії таку рису цінують особливо.
офіцер служби зв’язків із громадськістю 46 оаембр,
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+