Новий посол України в Альянсі розпочав важливий етап своєї дипломатичної кар’єри у період повернення політики держави до євроатлантичного курсу, кінцева мета якого — набуття членства в НАТО.

Про амбітні плани політичного й дипломатичного партнерства України з Північноатлантичним альянсом в умовах протистояння російській агресії посол Вадим Пристайко розповів в ексклюзивному інтерв’ю власному кореспонденту Укрінформу в Брюсселі.

Глава Місії України при НАТО Вадим Пристайко. Фото Укрінформу

Підходи до часу подачі заявки на членство в НАТО різні, але мета одна

— Пане посол, на початку традиційне, але важливе запитання: які завдання поставив вам Президент України після вашого призначення на посаду глави Місії України при НАТО?

— Завдання одне і дуже конкретне: зробити все, щоб забезпечити безпеку України. Яким чином? У цій організації маємо набути всіх наших спроможностей. І головна політична мета — стати членом НАТО. Але на даному етапі маємо отримати сприяння, допомогу від Альянсу, поради, щоб наша країна стала потужнішою і змогла вистояти у протистоянні, яке зараз відбувається.

— Як просувається на даному етапі питання щодо пропозиції України до НАТО розпочати консультації про подачу заявки на отримання Плану дій щодо членства (ПДЧ) в Альянсі? Можливо, поки що доцільно почекати у контексті так званого стратегічного терпіння, щоб знайти сприятливіший геополітичний момент для цього?

— Так, у цьому процесі є різні підходи, зокрема щодо того, коли це краще робити. Чи подавати заявку, коли вже буде результат, наприклад у 2020 році, який ми визначили як етап, коли Україна досягне стандартів НАТО і зможе продемонструвати, наскільки держава просунулася на багатьох напрямах, передусім в оборонній сфері. Є ідея використати саме той момент. Це буде слушна нагода сказати: бачите, ми виконали, що обіцяли.

Цей діалог вже й одразу започатковано. З моменту першої моєї розмови з Генеральним секретарем Альянсу, коли я передав йому лист від Президента України, там ішлося про те, що наше головне політичне завдання — набути членство в НАТО. Але для того, щоб цього досягти, треба розпочати діалог та отримати План дій щодо членства й виконувати його.

Не треба забувати, що ми вже десятий рік виконуємо наші національні програми співробітництва з НАТО (РНП — ред.), які відповідають очікуванням союзників у межах ПДЧ. Ми адаптуємо програму щороку, і цього року буде новий, дуже важливий етап, коли матимемо абсолютно нову РНП.

— Які союзники в Альянсі відкрито або неофіційно, або потенційно можуть блокувати надання Україні ПДЧ чи навіть попередні консультації про це?

— На це запитання не можна відповісти дипломатично. Не тому, що ми не хочемо, але це шкодить нашій роботі. Якщо зараз оприлюднювати позиції, які ми знаємо, то є один конкретний союзник, поведінка якого мене турбує. Ідеться про відкриту заяву міністра закордонних справ Угорщини Сіарто про намір блокувати Україну в Європейському Союзі. Я не чув від угорського міністра позиції щодо НАТО. Сподіваюся, наші угорські колеги розуміють, що виносити двосторонні питання на рівень такої важливої безпекової організації, як НАТО, не зовсім коректно. Сподіватимемося, цього не станеться.

Нове військове братерство формується нині у складних геополітичних умовах. Фото з сайту fakty.ictv.ua

Росія хоче вивести питання агресії проти України з порядку денного

— Політика Альянсу щодо РФ залишається нібито незмінною. НАТО призупинило практичну співпрацю з Москвою, але залишає відкритими канали для політичного й дипломатичного діалогу. Які позиції Київ і Альянс погодили, скоординували, щоб натовська сторона донесла їх до російської?

— Формат ради НАТО — Росія викликає багато критики від тих, хто вважає, що з агресором взагалі не треба підтримувати зв’язок. Але є частина націй, які все ще вірять, що Росії просто треба роз’яснювати, щоб вона зрозуміла та відчепилася від України. Очевидно, що ми як держава, що воює, не розуміємо такої тактики. Але треба усвідомлювати, що НАТО як організація, має право на свій підхід і несе відповідальність перед своїми народами про те, як можна запобігти повномасштабному протистоянню з Росією.

Проте питання України завжди залишається номером один. Наскільки відомо, Москва завжди намагається це питання зняти, але НАТО щоразу повертається до нього і каже, що це обов’язкова умова проведення ради НАТО — Росія. Російська сторона з цим погоджується, але щоразу намагається це розбавити, знизити актуальність цього питання. Але НАТО залишається непохитним: Росія має забратися з України, анексія Криму не визнається, Москва повинна виконувати мінські домовленості.

— Секретар Ради національної безпеки і оборони Олександр Турчинов переніс свій перший візит до штаб-квартири НАТО у Брюсселі. Про причини відкладення візиту в РНБО розповіли. Але коли ця подія може відбутися?

— Є технічний підхід до цього питання. Готуються візити високого керівництва, у проведенні яких завжди є ризики, що вони можуть не відбутися через інші відповідальні справи. Партнери з розумінням ставляться до такого підходу. На жаль, вже вдруге такий візит не відбувся. Але після мого прохання про перенесення цього візиту союзники визначають інші дати. Ми працюємо над альтернативними варіантами приїзду Олександра Турчинова та його зустрічі з Генсеком і союзниками.

— Чи планується візит міністра оборони України до Брюсселя для участі у міністерській зустрічі НАТО 9—10 листопада? Який для нас визначається порядок денний засідання глав військових відомств та партнерів?

— Цей візит ще під питанням. Адже ми плануємо до кінця року також візит високого рівня і проведення на початку грудня комісії Україна — НАТО на рівні міністрів закордонних справ.

Наступного року Україна може приєднатися до особливої програми

— Як просувається ініціатива Президента України щодо започаткування нового трастового фонду з допомоги від Альянсу в проведенні психологічної реабілітації українських військових, які відбивали російську агресію?

— Це поки що опрацьовується. Має бути визначено країну, яка цим займеться. Взагалі питання наповнення трастових фондів не ідеальне. До 100% фонди ще не наповнено. Але ми працюємо, щоб поліпшити наповнення. Тут також є пріоритети, наприклад щодо трастового фонду з розмінування. Адже це пов’язано із безпекою нашого народу — і цивільних, і військових. І тут є реальне просування.

— Генеральний секретар НАТО оголосив про проведення 11—12 липня 2018 року саміту Альянсу в Брюсселі. Який порядок денний цього заходу може бути визначено для України?

— Для України пріоритетом є проведення спеціального засідання комісії Україна — НАТО на найвищому рівні, на яке буде запрошено Президента.

Зараз місія працює над цим. Також до того часу буде підбито підсумки імплементації комплексної всеосяжної програми підтримки України з боку Альянсу, роботи трастових фондів. Можна буде заявити про виконання певного етапу для нас. Також, як планується, до того часу ми отримаємо підтримку щодо нашої заявки про приєднання до програми розширених можливостей для особливих партнерів (Enhance Opportunity Program). Тобто Україну мають запросити до цієї програми. Ми працюємо над цим.

— Чи може це стати певним проміжним етапом до подачі заявки на вступ до НАТО та отримання ПДЧ?

— Я б не назвав це проміжним етапом. Адже до цієї програми залучено різні блоки країн. Одні залишаються у межах такого посиленого партнерства і не збираються отримувати ПДЧ. Але є країна, як Грузія, яка прагне отримати ПДЧ або й переступити через цей етап і одразу стати членом НАТО.

Для України ідея «військового Шенгену» позитивна

— Уже кілька років, як у НАТО і в Євросоюзі порушують і обговорюють питання так званого військового Шенгену. Зокрема міністр оборони Нідерландів і колишній командувач збройних сил США у Європі активно просувають такий режим щодо максимально спрощеного пересування військових контингентів, озброєння, техніки, матеріалів через кордони країн-членів зокрема НАТО. Яка ваша думка про це, чи може Україна як партнер долучитися до цього можливого міжнародно-правового порядку в Європі?

— Слово «Шенген» тут використовується просто за аналогією. І ці угоди не мають нічого спільного. Доступ збройних сил інших держав на територію України регулюється парламентом. Це позитивна ідея для України вирішити, яким чином ми можемо приєднатися до цього. Але це не стосується російських танків.

— Враховуючи набутий бойовий досвід і накопичений військовий потенціал України у протистоянні збройній агресії та в розв’язаній Росією гібридній війні, чим Київ сьогодні може бути корисним для Альянсу та окремих союзників і партнерів?

— Поки що ми не можемо стати донором безпеки, адже треба вирішити питання безпеки на власній території. Стосовно набутого реального досвіду, то він, беззаперечно, цікавий для НАТО. Ідеться й про гібридні виклики, й кіберзлочинність, яку підтримує російський уряд, російські спеціальні служби.

Навіть досвід ведення бою. У Європі вже не пам’ятають, коли війська сходилися урукопашну, або ж як риють окопи.

На жаль, Україна це знову проходить. Ідеться й про досвід протидії у використанні росіянами новітньої техніки, засобів радіотехнічної боротьби, дронів, усього іншого, що вони випробовують на нас. Всіма цими даними, хоч би як їх важко отримували, ми готові поділитися з Альянсом, і в НАТО це цінують.

Андрій ЛАВРЕНЮК,
Укрінформ
(Надруковано зі скороченнями)